RE: Жінка в чоловічому світі.
You are viewing a single comment's thread:
Я б здала, але я б здала, бо у мене бзік на контролі, а щоб контролювати простір потрібно пам'ятати що де лежить. Тож все, що з дому можна винести і викинути, я викидаю. Потім з тугою згадую, що стало б в нагоді. Ось ми старий пилосос віддали, а зараз в сільський будинок він би згодився. Але там в будинку холодильник старий, який нам не потрібен, і я хочу, щоб його хтось забрав із самовивозом, і не треба мені гроші, аби забрали ) Треба тільки перевірити чи працює, бо минулі власники говорили, що працює.
0
0
0.000
Дяк вам за ваш коментар, в українській спільноті це така рідкість.♥️💪🌷
Я такі речі збираю в "сейфі" в селі. Підписую, щоб потім не здогадуватися. Сейфом я називаю шафу, яка закривається на ключ😄. Там є речі, які я не хочу викидувати, бо вони мають власну історію. Мені навпаки подобається, коли навколо зберігається багато цінних історіями речей.
Завжди питаю себе, чи дім має бути схожим на музей, де потрібно просто витирати пил? Чи це мій простір і мій хаос, де я знаю кожен куток і де лежить кожен дорогий мені клаптик.
Нещодавно, коли моя мама приїхала з Італії, то викинула жмут сухих рослин. І я дуже засмутилася, бо побачила ці рослини вже поламані і в смітнику вечором, коли повернулася додому. Мама здивувалася, що це просто сухе сміття. А для мене це був певний спогад, як ми поверталися з Гавареччини до Львова, як зупинилися на узбіччі, а навколо поля, як ми їли піцу, а Максим вередував, а потім ми робили фото в ріпаку, і я нарвала тих рослин. Це був певний символ того часу проведеного разом.