Кав'ярня "Гончар" у Косові - моя любов 🫶

Привіт, друзі!

Пам’ятаєте, я розповідала вам про відвідини Косівського ринку минулими вихідними? (якщо точніше, то це було у суботу). Це було в позавчорашньому дописі, тож, якщо хочете, можете знайти його серед моїх публікацій. Хоча, навіщо шукати — ось вам посилання.

Отож, після того, як ми побували на Косівському ринку, наші пригоди й ознайомлення з косівською керамікою не завершилися. Ми вирішили завітати до місцевої кав’ярні, яка, окрім кави, присвячена ще й кераміці. Вона так і називається — майстерня кераміки та кави “Гончар”.

Там усе оформлено виробами з косівської кераміки: і в інтер’єрі, і на полицях є куточки з підсвічниками, глиняним посудом, глечиками. Ба більше — посуд активно використовується: каву подають у глиняних чашках, а чай — у глиняних горнятках. І хоч сама по собі кава була просто смачна, та у глиняному посуді вона мала якусь особливу атмосферу. Випічка теж дуже добра!

Спершу ми з чоловіком замовили тарталетки з малиною — і це, мабуть, було не найкраще з усього, що можна вибрати. Хоча вони й справді були смачні, але дівчата, мої подруги, дуже хвалили пляцки й торти. Тож, коли ми їхали додому, ще раз спеціально заїхали в цю кав’ярню. І не тільки щоб попити кави, а й узяти пляцки додому, щоб пригостити рідних і друзів. Цього разу ми з чоловіком обрали інші ласощі — сирник і “Вишиванку”. До речі, пляцок “Вишиванка” моя мама теж пече дуже смачний, але тут він був зовсім іншим. Хоча типовий компонент — варення — теж присутній.

Ще один нюанс, який мені дуже запам’ятався. Кав’ярня закрилася на певний час, і ми, зацікавившись, дізналися причину. Виявилося, що на площу перед Будинком культури, який розташований за кав’ярнею, привезли тіло героя з Косівської громади. Там відбувалася церемонія вшанування. І власники кав’ярні зачинили заклад, щоб віддати шану загиблому. Це дуже гідно, і я щиро поважаю їх за такий вчинок.

Ми також залишилися на площі. Усі люди без винятку стали на коліна. Було надзвичайно тихо. Над головами літали голуби, ніби хмара, а священик сказав кілька слів про полеглого. Потім відслужили панахиду. Ми щойно повернулися з відпочинку — і одразу опинилися в реаліях нашого сьогодення. Емоції змінилися з радісних на сумні. Ми навіть встигли розплакатись… І ще раз повторюся — величезна повага власникам кав’ярні за те, що вони так зробили.

Тож, підсумую: смачна кава, чудова випічка, неповторний інтер’єр та жива атмосфера, наповнена косівською керамікою. До речі, там можна й придбати вироби місцевих майстрів. Якщо будете в Косові і любите кераміку — це місце обов’язкове до відвідин.