Фотографії без історій, чи історії у фотографіях?
(Edited)
Так буває, що ніби і є фотографії, а розповісти чи нема особливо чого. Чи то правильніше сказати, що нема якоїсь особливої окремої історії. Історії, яку можна було б під це все підв'язати, так би мовити. Але мордокнижка підкидає мені їх у спогадах, а я з радістю переглядаю. Іноді мені здається, що це такий собі різновид наркоманії, а іноді, що це цілком нормальна річ, коли ти поринаєш у спогади й намагаєшся згадати ті дні, місця, емоції. Або ж просто подумати над тим, що ти фотографував тоді, а що зараз. Або ж, або ж, або ж... То фотографії без історії, чи історії у фотографіях?
P.S.: 5 серпня N років тому.
0
0
0.000
Congratulations @rzity.nomad! You have completed the following achievement on the Hive blockchain And have been rewarded with New badge(s)
Your next target is to reach 90 posts.
You can view your badges on your board and compare yourself to others in the Ranking
If you no longer want to receive notifications, reply to this comment with the word
STOPTo support your work, I also upvoted your post!
Check out our last posts:
@tipu curate
Upvoted 👌 (Mana: 350/500) Liquid rewards.
То у песика сморобний намордник? Чи то він застряг?
То якось були у Корсуні, а там в їхньому парку сторож, а у нього собака. І ця собака постійно всіх кусала, то він зробив їй такий намордник. Але сардельки вона через нього запросто їла. 😀