Дударі і Ромашки | Dudari and Romashky [UA/EN]

В одному зі своїх дописів я вже розповідав про те, що мені цікаво бувати у різних нових місцях, і це не обов'язково має бути щось особливе, достатньо дороги, по якій я ще не їздив, чи село якого я ще не бачив. Так сталося і цього разу, у своїх поїздках на Трахтемирівський півострів я часто проїжджав неподалік цих сіл, але ні разу у них не бував.

Село Дударі

По плану у нас було сісти на маршрутку, яка їхала з Києва до Великого Букрина, та вийти трохи не доїжджаючи до повороту на дорогу, яка веде до села (чим ми трішки здивували водія). Але тут все просто, маючи нагоду ми вирішили також і пройтися балкою, яку до того дуже часто фотографували з дороги. А от у саму балку ми до цього ні разу не ходили, тому було дуже цікаво пройтися нею та оглянути з інших ракурсів.

Одне із відгалужень балки

Слово яр — запозичення з тюркських мов (давньотюркське jar). Трапляється вже у періоді формування давньоукраїнської мови (XI—XIII ст.).
Глибокі яри називають яругами і крутоярами, яри з похилими схилами — балками, порослі лісом яри — байраками, невеликі яри — виярками, пере́ярками, при́ярками, вибалками. У діалектах яри відомі як звори (ізвори), дебри (дебрі).
Вікіпедія "Яр"

Вигляд у сторону дороги

Сама балка досить не маленька, і тому нема можливості охопити її якось одним фото. Ми пройшлися нею, переходячи з одного "берега" на інший. У той час, коли ми спустилися до самої низини, помітили козуль, які бігли по одному зі схилів. Мабуть, ми їх не помітили від початку, та наполохали своєю присутністю.

Козуля європейська (Capreolus capreolus)

Далі ми попрямували у напрямку самого села, вже було видно через зарості дерев вулицю, та невеличку річечку, через яку потрібно було перейти до цієї вулиці. І спустившись вниз ми потрапили у яблуневий сад й зустріли там здивованого господаря. Спочатку він поставився до нас досить підозріло, але трохи поспілкувавшись, та побачивши як я фотографую підсніжники у його садку зробив висновки та, мабуть, переніс нас з категорії "диверсанти" у категорію "туристи". Поки спілкувалися, він нам підказав, як краще пройти навпростець до наступного нам потрібного населеного пункту.

Підсніжник білосніжний (Galanthus nivalis)

Саме село невеличке, за останнім переписом населення тут офіційно проживає трохи більше ніж 20 людей, плюс якась частина дачників. В поєднані з чудовими місцевими краєвидами спокій цього села навіює якийсь особливий настрій, від якого ти маєш враження, що ніби потрапив взагалі у якісь інші місця, хоча й від мого дому по прямі сюди всього 18 кілометрів.
Неподалік цього села, у родовому маєтку народився співак Габель Станіслав Іванович.

Учасники вистави «Різдвяна ніч» Миколи Лисенка, Станіслав Габель по центру (1873 рік) джерело

Знайомі розповідали, що у Дударях дуже чудовий ставок і вони сім'єю постійно їздять туди відпочивати та купатися. І якраз через це місце пролягав наш шлях, коли ми вийшли з села.

Ставок в селі Дударі

Минувши ставок ми вийшли на пагорби, на яких були зорані поля. В цьому місці ми помітили фазана, який почувши нас почав тікати, проте сфотографувати його не вдалося, а ходити вистежувати не було часу, та й свій "далекобійний" об'єктив я залишив вдома. Тому ми попрямували через поле до дороги, яка йшла вздовж лісу, через деякий час звернули на поле та по ньому перейшли ще до одного ставка. Перейшли по невеличкій дамбі, вийшли на гору, та опинилися нарешті на околиці села Ромашки.

Місцеві краєвиди

Це село чимось схоже по настрою на Дударі. Також варто зазначити, що у цьому маленькому селі знаходиться ціла когорта різних локацій для відпочинку, із тих про які я чув до цього - Хутір "Варуна", Екопростір "Писанка", Баня пасічника Михайла, йога студія "Садхана". Та мабуть, це ще й не весь перелік. В наших планах було стати на ночівлю десь неподалік цього села. Тому ми сходили на Хутір "Варуна", познайомилися з його власником, який розповів нам історію того, як вони обрали саме це місце в Ромашках, та потім набрали води.

Кошиць Олександр Антонович джерело

Також варто згадати, що у цьому селі народився видатний та всім відомий диригент Олександр Кошиць, котрий зробив значний внесок у розвиток національної культури.

Околиці села Ромашки

На кінець дня знайшли собі зручне місце для ночівлі. Розмістилися табором та провели вечір біля вогнища за цікавими розмовами та обміном вражень сьогоднішнього дня.

Мій гамак

Наступного дня почали неспішні збори табору, я зібрав свій гамак та речі й вже як зібралися вирушати в дорогу, до нас під'їхав директор екостанції "Глибокі Балики". Трішки поспілкувалися, оглянули його електровелосипед (або як ми кажемо "електричка"), та отримали запрошення якось завітати на екостанцію.

Околиці села Ходорів

Далі ми вирушили у напрямку села Ходорів, десь по дорозі мав бути кам'яний хрест, який вказаний також на мапі, але так його і не знайшли. Чи то тут все так заросло, що його було не розгледіти, чи то на мапі він був вказаний трохи не вірно. А тому пішли далі, через деякий час ми вийшли на околиці села, на пагорб, з якого відкривається чудовий краєвид. Звідси можна оглянути Дніпро, і якщо придивитися, то можна побачити Білу гору, яка знаходиться напроти Ржищева.

Місцеві краєвиди

Далі пройшлися селом, та вийшли до місцевого пляжу. Там всілися на лавки та чекали на авто, яке мало нас забрати. Ось так зустріли весну та відкрили сезон походів вихідного дня.

In one of my posts, I already mentioned that I am interested in visiting different new places, and it doesn't have to be something special, just a road I haven't traveled before or a village I haven't seen before. It happened this time, too. During my trips to the Trakhtemyriv Peninsula, I often passed by these villages, but I had never been to them.

Dudari village

The plan was to take a minibus from Kyiv to Velykyi Bukryn and get off just before the turn to the road leading to the village (which surprised the driver a bit). But everything is simple here, and provided the opportunity, we decided to walk through the gully, which we had often photographed from the road before. But we had never been inside the gully before, so it was very interesting to walk through it and see it from different angles.

One of the branches of the gully

The word ravine is a borrowing from Turkic languages (Old Turkic jar). It was already used in the period of formation of the Old Ukrainian language (XI-XIII centuries).
Deep ravines are called yaruhy and krutoyary, ravines with slopes are called balky, ravines covered with forest are called bayraky, small ravines are called vyarky, pereyarky, pryyarky, vybalky. In the dialects, ravines are known as zvory (izvory), debry (debri).
Wikipedia "Яр"

View towards the road

The gully itself is quite large, so it's not possible to cover it in just one photo. We walked along it, moving from one "bank" to the other. When we got down to the bottom, we noticed roes running along one of the slopes. Apparently, we hadn't noticed them at first, but we scared them with our presence.

European roe deer (Capreolus capreolus)

Then we headed towards the village itself, and through the thickets of trees we could already see the street and a small river, which we had to cross to get to this street. Going down, we found ourselves in an apple orchard and met a surprised owner. At first, he was quite suspicious of us, but after a little chat and seeing me taking pictures of snowdrops in his garden, he drew conclusions and apparently moved us from the category of "saboteurs" to "tourists". While we were talking, he told us how best to go directly to the next village we needed.

Snowdrop (Galanthus nivalis)

The village itself is small; according to the last census, just over 20 people officially live here, plus some summer residents. Combined with the beautiful local landscapes, the tranquility of this village inspires a special mood that makes you feel like you're somewhere else, even though it's only 18 kilometers from my house in a straight line.
Not far from this village, in the family estate, the singer Stanislav Habel was born.

Participants in the performance "Christmas Eve" by Mykola Lysenko, Stanislav Habel in the center (1873) source

My friends told me that Dudari has a beautiful pond, and they go there all the time as a family to relax and swim. And it was through this place that our path ran when we left the village.

Pond in the village of Dudari

Passing the pond, we came to the hills with plowed fields. In this place, we noticed a pheasant, which, having heard us, began to run away, but we did not manage to photograph it, and there was no time to go photo hunting, and I left my "long-range" lens at home. So, we headed across the field to the road that ran along the forest, after a while, we turned into a field and crossed it to another pond. We crossed a small dam, climbed a hill, and finally found ourselves on the outskirts of the village of Romashky.

Local landscapes.

This village is somewhat similar in mood to Dudari. It's also worth noting that this small village is home to a whole cohort of different locations for recreation, including the Varuna Farm, the Pysanka Ecospace, the Mykhailo Beekeeper's Bathhouse, and the Sadhana Yoga Studio. But apparently, this is not the whole list. Our plan was to spend the night somewhere near this village. So, we went to the Varuna Farm, met its owner, who told us the story of how they chose this particular place in Romashky, and then took some water.

Alexander Koshetz source

It is also worth mentioning that the outstanding and well-known conductor Oleksandr Koshetz, who made a significant contribution to the development of national culture, was born in this village.

The outskirts of the village of Romashky

At the end of the day, we found a comfortable place to spend the night. We set up camp and spent the evening around the campfire, having interesting conversations and sharing our impressions of the day.

My hammock

The next day, we started to gather the camp slowly, I packed my hammock and things, and just as we were about to leave, the director of the ecological station "Hlyboki Balyky" drove up to us. We talked a little, looked at his electric bike (or as we say, "electric train"), and received an invitation to visit the ecological station one day.

The outskirts of the village of Khodoriv

Next, we went in the direction of the village of Khodoriv, somewhere along the way there should have been a stone cross, which is also indicated on the map, but we never found it. Either everything here was so overgrown that it was impossible to see it, or it was marked on the map a little bit wrong. So, we moved on, and after a while we came to the outskirts of the village, to a hill with a beautiful view. From here you can see the Dnipro River, and if you look closely, you can see the White Mountain, which is located opposite Rzhyshchiv.

Local landscapes

Then we walked through the village and came to the local beach. There we sat on the benches and waited for the car that was supposed to pick us up. That's how we met spring and opened the weekend hiking season.