Гравітація любові / Gravity of Love. (Ua/En)

Привіт усім! Одного зимового дня я з Максимом поїхали за місто. Якихось 15 кілометрів подалі від гамірного Львова і ми потрапили в зовсім інше сприйняття реальності.
Для Максима тюбінг - це зимова розвага. Для мене - це спосіб побачити щасливого сина.
"Їжак парк"- це місце створене для яскравих відчуттів під час вільного падіння. В п'ятницю взагалі не було відвідувачів, тому весь парк працював для нас. Мені сподобалося , що працівники пробували різні методи, щоб Максим їхав швидко і далеко. А Максим в дорозі зі Львова заснув в автомобілі, проснувшись, він почувався грізною хмаринкою. Десь на третій з'їзд згори вниз, його кутики губ почали підніматися. Я цей час розмовляла з працівниками, і я не збиралася підніматися на гору. Але це був єдиний спосіб додати вагу і швидкість моєму синові. Працівники "Їжак-парк" пояснили спосіб з'єднання наших тюбів під час спуску. Максим ще більше радів, що втягнув мене відчути це вільне падіння разом з ним. Знаєте, чому на горі я почувалася такою вільною? Бо там не було слів. Я додала синові вагу своєю присутністю, і ми полетіли. Це була моя роль самій створювати інерцію щастя. Під час вільного гравітаційного падіння я відчувала страх, а потім захват і неймовірний викид гормону дофаміну.
Я люблю мати справу з професіоналами. І я відчуваю , коли з мене просто хочуть викачати гроші, але це не про цей день. Я платила не за спуски, не за товар, я купляла власні емоції. А сніг із попелу не гріє, а тільки бруднить руки. Я — Жінка, яка цінує чистий сніг на тюбінгу і справжнє тепло.
Бо справжнє тепло не потребує стратегій — воно пахне морозом і сміхом дитини.
L'amore vero non ha strategie.

​Hi everyone! One winter day, Maksym and I headed out of town. Just 15 kilometers away from the hustle and bustle of Lviv, we stepped into a completely different perception of reality.
​For Maksym, tubing is a winter joy. For me, it’s a way to see my son truly happy.
​"Izhak Park" is a place built for the raw thrill of free-falling. Since it was Friday, there were no other visitors—the entire park was ours. I loved how the staff experimented with different ways to make Maksym go faster and further. Maksym had fallen asleep on the drive from Lviv, so when he woke up, he felt like a "grumpy little cloud." But by the third run down the hill, the corners of his mouth finally began to lift.
​I spent that time talking to the staff, with no intention of going up the hill myself. But as it turned out, my presence was the only way to add the weight and speed my son needed. The team at "Izhak Park" showed us how to link our tubes for the descent. Maksym was beyond thrilled that he’d managed to pull me into that free-fall experience with him.
​Do you know why I felt so free up there on the hill? Because there were no words. I gave my son "weight" simply by being there, and we took flight. It was my role to create the inertia of happiness myself. During that gravitational free-fall, I felt fear, then exhilaration, and an incredible rush of dopamine.
​I value working with professionals. I can always tell when someone is just trying to drain my wallet, but today wasn't about that. I wasn't paying for the rides or a service; I was buying my own emotions. And let's be honest—snow made of ash doesn't warm you; it only stains your hands. I am a woman who values the clean snow on a tubing hill and real, authentic warmth.
​Because true warmth doesn't need a strategy—it smells like frost and a child’s laughter.
​L'amore vero non ha strategie.
Translated my text with gimini