my 45th birthday ua-en memo shots

Вітаю, шановні!

Сьогодні я б хотів поділитися деякими думками, які нахлинули на мене у цей особливий для мене день, коли я відзначив 45-річчя (мабуть, ви розумієте, як це буває:). Я провів цей день у компанії близької людини, поруч з природою.
"Подорожуючи" життям, я намагався вчитися на помилках та прагнув зрозуміти, чи існує якась глибина в цьому існуванні. Я прагнув пізнати себе, світ та людей... Що можу сказати, так це, що тільки зараз я починаю як мені здается відчувати смак та деякі нюанси існуваня, мабуть це путь у якого немае цілі... Я продовжую набирати досвід та стараюся не втрачати зв'язок з поточним моментом. У цьому спостереженні я відчуваю сліди філософії Альберта Камю, який закликав зупинитися та рефлексувати над життям. Це заклик розглядати світ у його природному стані, який відрізняється від того, що ми часто бачимо в наших концепціях "з голови". Іноді ми прагнемо контролювати кожен аспект життя, але мудрість минулих поколінь, що пронизує древні вчення, навчає нас приймати гармонію та хаос природного порядку речей. Мабуть відпускаючи неосяжне та некероване, ми здобуваємо внутрішній спокій. Боротьба з життєвими випробуваннями вимагає ресурсів, і, наприклад, тантрична філософія навчає нас знаходити баланс між напруженістю та спокоєм.
Нехай ці роздуми стануть для мене, а можливо й для когось з вас, джерелом зростання та пізнання світу. Бажаю вам залишатися в гармонії з навколишнім середовищем та власною природою.

З найкращими побажаннями,
Андрій.

---

Hello, dear ones!

Today, I would like to share some thoughts that crossed my mind on this significant day for me – as I celebrated my 45th birthday (I suppose you know how these occasions go :). I spent the day in the company of a close individual, nestled amidst nature.
As I journeyed through life, I endeavored to learn from my mistakes and sought to fathom if there existed any profound meaning to this existence. I aspired to acquaint myself with my own being, the world, and its inhabitants. What I can express is that only now, it seems, am I starting to savor and discern certain subtleties of existence. Perhaps this is an ongoing path with no defined destination. I persist in accumulating experiences and strive not to sever my connection with the present moment.
In this introspective observation, I sense echoes of Albert Camus' philosophy, urging us to halt and contemplate life. It beckons us to view the world in its unadulterated form – distinct from our often preconceived notions. At times, we yearn to dominate every facet of life; however, the sagacity of bygone generations, woven into ancient teachings, guides us to embrace the harmony and tumult inherent in the natural order of things. It is conceivable that by relinquishing the immeasurable and uncontrollable, we attain inner tranquility. Navigating life's trials necessitates reservoirs of strength, and, by way of example, tantric philosophy imparts the wisdom of achieving equilibrium between tension and serenity.
May these contemplation's serve as a wellspring of growth and enlightenment for me, and perchance, for some of you. I extend my wishes for you to remain attuned to the rhythm of the environment and attuned to your inherent essence.

Warmest regards,
Andrew.

---

ps

А ось ще згадав =) ви чули, версію чому нам подобаються тварини, особливо песики та кошенята? Можливо, це через те, що вони природно вміють перебувати у стані медитації, або як кажуть, у "самадхі". Вони сприймають навколишній світ безпосередньо та без зайвих аналізів. Це, мабуть, одна з причин, чому ми так щиро переймаємося цими чудовими створіннями?

have you heard the version of why we like animals, especially dogs and kittens? Perhaps this is because they naturally know how to be in a state of meditation, or as they say, in "samadhi". They perceive the surrounding world directly and without unnecessary analysis. Perhaps this is one of the reasons why we care so deeply about these wonderful creatures?