По гриби після масованої атаки

Привіт, друзі! Насправді мій учорашній допис був заготовлений ще з позавчора — просто відкладена публікація. А мій справжній ранок зовсім не був спокійним, адже у Львові пролунали вибухи: місто атакували безпілотниками й ракетами. Це, мабуть, була одна з наймасовіших атак від початку повномасштабного вторгнення. Не хочу наводити точні цифри, бо не пам’ятаю їх достеменно, але атак справді було дуже багато. І, зважаючи на все це, кількість жертв і руйнувань, хоч загибель чотирьох людей на справді є трагічною, могла бути набагато більшою. Ціла сім’я, яка просто не прокинулася після вибуху. Це страшно й боляче. І все ж, дякувати Богу та нашим Збройним силам, особливо силам ППО, що нас обійшло стороною. Я сам, почувши перші вибухи й роботу ППО, просто перевернувся на інший бік і заснув — навіть не усвідомлюючи, наскільки серйозна була ситуація.

Попри все, плани міняти не став — у мене був запланований похід по гриби. Цього разу ми вирішили не їхати далеко, поїздку на понад 100 кілометрів відклали, а просто вирушили в ліси неподалік, біля сусіднього села. Спочатку шукали маслюки, а потім поїхали трохи далі — у напрямку Новояворівська, між Новояворівськом та Івано-Франковим, щоб знайти нові грибні місця.

Чесно кажучи, цього разу не надто пощастило: білих грибів не знайшли, хоча переконалися, що їх достатньо продають на узбіччі траси перед Новояворівськом. У лісі ж траплялися лише молоді маслюки, кілька глив і досить багато парасольок. Їх ми сьогодні із задоволенням з’їмо — дружина смажить їх на обід і зробить грибні відбивні. Я вже колись писав, що з парасольок виходять просто чудові й смачні відбивні.

А ще мені трапилися дві великі печериці ольки — майже з тарілку завбільшки! Молоді, свіжі й чудові для приготування.

Отже, навіть попри всі тривожні події, день вийшов хоч і неспокійний, але з мінімальним грибним здобутком і вдячністю за ще один прожитий день.