Купання в чані

Насправді я в чані так і не купався і взагалі я ще ніколи не купався в чані, хоча завжди хотів спробувати. Думав, що цього разу, коли ми поїхали з друзями відпочивати в гори на вихідні, обов’язково скористаюся такою нагодою, адже там була ця опція. Я навіть був певен, що всі захочуть. Але виявилося, що ніхто особливого бажання не мав.

Кума моя, наприклад, сказала, що вже купалася в чані разів шістнадцять і нічого особливого там немає. Мовляв, коли сидиш у гарячій воді, тіло нагрівається, а голова ні — і в холодну погоду це не дуже добре, бо порушується баланс температур. Одним словом, «нічого цікавого». Її підтримали й інші.

Я був «за», і ще одна кума дружини теж погодилася б спробувати, але нас вдвох виявилося замало. Та й моя дружина не надто хотіла. Тож цього разу більшість перемогла, і ми так і не скупалися в чані.

Проте я точно хочу зробити це колись — особливо, коли падатиме сніг. Розумію, що для здоров’я це може бути трохи ризиковано, але виглядає це дуже красиво, і відчуття, думаю, особливі.

Цього разу я тільки подивився, як усе влаштовано. Сподобалося оформлення навісу, під яким було встановлено чан. Особливо мене зачепила поличка зі старими предметами. Поруч із буденними речами — різні відра, ступки — хтось дуже вдало поставив старенькі чорно-білі телевізори, мабуть, «Електрон» чи щось подібне. Виглядало це гарно й атмосферно.

А от наступного дня була сауна. Оце вже класика! Шкода, що рідко знаходжу час для такого відпочинку. Мабуть, треба частіше вибиратися в гори з друзями, бо вони в сауну ходять регулярно, а я — дуже зрідка.