Monomad Contest. Some photos
| En | Ua |
|---|---|
| Hello, friends! Sometimes, very different places can be found right next to each other in a city. For example, on one side there's a large shopping mall, and on the other — a flea market where people sell all sorts of little trinkets that might seem useless to the average person. But as they say, there's a buyer for everything. These items do find new owners — not for big profits, but enough for the sellers to do something they enjoy: sell things they no longer need, earn a bit of money, and have a chat. It's usually older people doing this; for them, it's a chance to socialize, to be out among life rather than sitting at home alone. And then there’s a third place I want to mention — a shop that sells gravestones. A sad but, unfortunately, popular product in Ukraine these days… if, of course, there's still someone left to buy them, considering the constant shelling and the steady decrease in our population. But for now, life goes on. The sun is shining. And far enough from the front line, people still live their relatively ordinary, everyday lives — for now. | Привіт, друзі! Іноді в місті по сусідству можуть розташовуватися зовсім різні об’єкти. Наприклад, з одного боку — великий торговий центр, а з іншого — блошиний ринок, де продають різні дрібнички, які, здається, нормальним людям і не потрібні. Але, як то кажуть, на кожен товар є свій покупець. І ці речі таки знаходять своїх власників. Вони не приносять продавцям великих прибутків, але дають змогу займатися тим, що їм подобається: продати непотрібне, заробити якусь копійчину, побалакати з людьми. Цим, як правило, займаються люди поважного віку. Їм важливо мати змогу поспілкуватися, просто побути на вулиці серед життя, а не сидіти вдома в самотності. І ще один, третій об’єкт, про який я хочу згадати, — це місце, де продають надмогильні плити. Сумний, але, на жаль, ходовий товар в Україні сьогодні. Якщо, звісно, ще буде кому їх купувати — з огляду на постійні обстріли й безперервне зменшення кількості населення… Але поки що життя триває. Світить сонце. І відносно далеко від лінії фронту люди ще живуть відносно звичним, буденним життям. Поки що. |
0
0
0.000
You received an upvote ecency