Зимовий ранок

Ну що ж на календарі другий день день зима. І на душі зима, новини з фронту і все ці не дуже позитивні новини з блокуванням кордону, внутрішні чвари якось геть розбалансовують і не дають з оптимізмом дивитися в майбутнє. На все це накладається турбота за здоров'я малюка і.. щось геть я розклеїлася. Треба збиратися докупи, і робити те, що мусимо - жити, працювати, дбати про дітей донатити на ЗСУ, хоча останнім часом постійно над головою висить ота невпевненість у майбутньому, в тому числі і фінансовому. Але це все не варте було б уваги, можна багато від чого відмовитися, якби це дозволило захистити життя наших захисників. Але ці складні дилеми роздирають душу і ніяк не виходить відволіктися. Навіть красиві морозні ранки і красивий вид на сад не так тішать, як колись, як ми тільки переїхали в будинок якраз перед повномасшабною війною. Цього року ми трохи вклалися в будинок, щоб створити більш сприятливі умови для третьої дитини і.. Не знаю, що писати, щось думки стрибають і зависають у повітрі невисловленими сумнівами. Страшно це все... очікування і невідомість... і така несправедливість, чого та москалота до нас вчепилася. Сенс існування вони тепер мають, бидло, здатне, лиш воювати і слугувати гарматним м'ясом. Але вони тупо переважають масою... а нас менше і мотивації все менше..