Зимовий приморозок

Цікаво, як змінюється наше сприйняття погоди. Сьогодні зранку я побачила приморожену траву та вкриті інієм листочки – і першою думкою було: «О, заморозок!» Начебто нічого дивного чи незвичного, правда? Але це речення більше пасувало б для весни чи осені, коли морозні ранки трапляються рідко і сприймаються як щось виняткове. А зараз – зима! І мороз узимку мав би бути нормою.

Та погода, схоже, вирішила жити за власними правилами. Останній тиждень дні нагадують квітень: сонце пригріває так, що якщо вдягнутися занадто тепло, можна буквально розтанути від спеки. Я вже ловила себе на думці, що якщо закрити очі й просто насолодитися променями, то можна на мить повірити, що на дворі весна. І тому, коли нарешті зранку приходить мороз, сприймаєш його не як звичний зимовий стан, а як якийсь короткочасний виняток, як примху природи.

Може, саме через цю контрастність ранковий іній виглядає ще більш магічним. Він покриває кожну травинку, кожен листок мереживним візерунком, який розтане через кілька годин під променями сонця. Я не могла не скористатися моментом і зробила кілька світлин, щоб зафіксувати цю короткочасну красу.

Хтозна, можливо, зима ще покаже свій характер і надішле нам справжні морози та снігові заметілі. А поки що залишається лише спостерігати за цими дивними погодними метаморфозами й насолоджуватися тим, що маємо. І, звісно, ловити моменти краси, які так швидко минають