Як я кров здавала
Сьогодні хочу розповісти вам про свій перший досвід донорства крові. Можна, звісно, сказати просто «здавала кров», але офіційно це називається саме донорство. А кров хоча і не орган, а рідка сполучна тканина, яка складається з плазми та інших елементів (еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів) і циркулює в судинах (до речі можна окремо наприклад стати донором окремих частин крові, наприклад лише плазми, тоді кров викачують фільтрують і зливають назад у ваш організм, забравши лише необхідну плазму) І що найкрутіше, кров відновлюється в нашому організмі. Це просто прекрасно і дозволяє бути багаторазовим донором крові, якщо немає протипоказань.
Для мене це був перший такий досвід. Чому я не робила цього раніше — навіть не знаю. Мабуть, не було якоїсь гострої потреби, а з просто добрих намірів усе якось відкладалося. Останні роки — діти, домашні справи, постійно щось треба вирішувати. Ну і ще один момент — ми не живемо в місті. Можливо, якби центр здачі крові був десь зовсім поруч, я б дійшла раніше. А може, просто себе так заспокоюю. Як кажуть, поки людину не припече — вона й не рухається.
Нещодавно сталося так, що в батька моєї близької подруги, на жаль, виявили серйозне захворювання — лейкемію. І, відповідно, йому потрібна кров. Подруга попросила всіх нас здати кров, і я зрозуміла, що цей час нарешті настав. На жаль, не з такого приводу варто було починати, але так склалося.
Я попросила чоловіка підтримати мене, і він погодився поїхати зі мною. До речі, група крові не має значення — чим більше крові, тим краще. В обласному центрі переливання крові просто здаєш кров будь-якої групи, а хворому беруть саме ту, яка йому потрібна, з банку крові. Ви отримуєте довідку, що здали певну кількість, і відповідно цю ж кількість крові або її компонентів використовують для пацієнта.
Мій чоловік теж здавав кров уперше, з практично такими ж причинами, як і я. Тож поїхали разом. Щодо підготовки: кажуть, що зранку не можна нічого їсти — це неправда. Навпаки, лікарі радять ситно поїсти. Але «ситно» в їхньому розумінні — це дуже специфічно. Не можна каву, яйця, яєчню, молочні продукти, ковбаси. Наприклад, ми любимо вівсянку з сосисками — але тут уже ніяких сосисок і навіть молока до кави не можна було б, якби можна було каву. Тож ми поснідали вівсянкою на воді, трохи підсолодженою, з фруктами.
Якщо ж ви не поснідали вдома, то можна перекусити вже в самому центрі здачі крові. Поки заповнюєш документи, проходиш первинний огляд, міряють тиск, розпитують про хвороби та операції. Коли вже дають направлення на здачу крові, то пригощають склянкою чаю і печивом. Так, саме «склянкою», хоча вона з паперу, а не зв скла — але це нормальне вживання для української мови . Печиво "Марія", прісне, але глюкоза з солодкого чаю додає енергії, тож це краще, ніж нічого.
Перед самою здачею беруть кров на швидкий аналіз — буквально кілька хвилин. Також проводиться повний аналіз крові, і якщо раптом виявлять якісь серйозні проблеми, то повідомлять через кілька днів. Принаймні, нам так пояснили. Що роблять із тією кров’ю, яку беруть на аналіз і щось виявляють, — не знаю. Гадаю, що її не використовують, але було б шкода, щоб моя кровиночка була пролита дарма))
Коли підійшла наша черга, нас покликали. Ми лягали по черзі на спеціальне зручне крісло — щось між стоматологічним і медичною кушеткою, яке піднімається й опускається. У вену вставляють голку з трубочкою, кров тече в контейнер, а в руку дають м’ячик, який потрібно час від часу стискати. Уся процедура триває приблизно 5–10 хвилин.
У нас із чоловіком взяли по 450 мл крові — майже пів літра. Ймовірно, норма залежить від ваги та інших показників. Хоча чоловікові зазвичай беруть більше, а жінкам менше, у нас обох вийшла однакова кількість.
Після цього ми заповнили документи й отримали довідки про здачу крові. Я сфотографувала свою і передала подрузі, щоб вона показала в лікарні — так її батько може отримати ту кров, яка йому потрібна. Тепер усі будемо молитися за його здоров’я і за те, щоб лікування допомогло.
Також нам видали талончики на безкоштовне харчування в кафе неподалік — на суму 103 грн. Це звичайне бістро, але за ці гроші можна нормально поїсти: гречка, котлета з сиром зверху, салат «Дністер» і компот. Цілком непогано. Крім того, дали ваучери в одну мережу фастфуду на курку в кока-колі — їх можна використати в будь-який інший день протягом місяця, приблизно до кінця лютого.
Ось такий був мій перший досвід донорства крові. У той день я почувалася дуже добре, ніяких наслідків не було. Лише наступного дня інколи трохи паморочилося в голові, але нічого критичного.
