Втілені мрії

Привіт, друзі! Ми з сім’єю приїхали в гості до мами — точніше не просто в гості, а привезли дітей, бо нас з чоловіком чекає ще одна подорож. Про неї розкажу трохи згодом. А поки що серед старих паперів і записів я знайшла блокнот із замальовками, і на одній зі сторінок — оця ескізна ідея нашого майбутнього каміна.

Це була не дитяча мрія в сенсі «завжди хотіла камін», хоча про власний дім і сім’ю я, звісно, мріяла. Тут усе було більш приземлено: мрія переходила в план, бо будинок уже стояв, йшов ремонт, ми облаштовували перший поверх під житло. Тоді ми з Маркіяном ще жили в мами в Яворові: чоловік із донечкою жив у свого батьків, бо Даринка ходила до школи в селі. Я з Маркіяном залишалася в мами, мені було зручніше, там де чоловік, жило по факту три сім'ї і було дуже тісно і мінімум умові. Я ж не просто чекала, коли будинок буде готовий - я креслила в блокноті і вигадувала — отак має виглядати наш камін: обмурований цеглою, з двома нішами під дрова.

Мені дуже приємно, що майстри втілили ідею саме так, як я уявляла. На фото нижче видно етапи мурування і кінцевий результат: Даринка вже сидить біля каміна після душу, поруч — телевізор, і все виглядає так, як я малювала в блокноті. Тож плануйте і мрійте — але підходьте до цього скрупульозно й детально, тоді мрії справді втілюються у життя.

А зараз моя найбільша мрія — щоб закінчилась війна, щоб Україна вистояла, а всі воєнні злочинці-росіяни, що прийшли на нашу землю і вбивали мирних людей, були покарані й щоб восторжествувала справедливість. Це моя палка, щира мрія. І, як я вже казала, мрії потрібно конкретизувати й власною працею допомагати їх втілювати.

Тож будемо справжніми свідомими українцями: підтримуймо українську мову, пам’ятаймо, за що ми боремося, допомагаймо армії — донатами й іншими посильними справами. Хто може — долучайся до захисту. Без армії не буде держави. Слава Україні!