В очікуванні зими

Привіт, друзі.

Сьогодні я їздила “шукати Миколая”. Погода, звісно, була плюгавою — вибрала я не найкращу, але, по факту, я й не обирала. Їхала тоді, коли мала час, бо так склалися обставини: з дітьми не завжди маєш можливість вибирати, коли ти кудись зможеш поїхати. Якщо є кому залишити дітей — бабуся, дідусь чи будь-хто інший, хто може доглянути — ти користуєшся цією можливістю. Тож погода… ну яка вже є.

Ще недавно була сонячна й тепла погода — як тоді, коли ми з синами їздили на прогулянку. Я взяла Максима у візочок, щоб він собі поспав, а Маркіян ішов з нами, витягнула його з дому й трохи “з гаджетів вилізти”, бо він занурився туди з головою. А коли час закінчується, він не знає, куди себе подіти. Я ж обмежую йому час за планшетом: три години — і досить. Хіба у виняткових випадках можу продовжити.
Ось тоді ми гарно погуляли — бачите, яка сонячна погода на тих фото? А сьогодні — холодно, дощ, подекуди за відчуттями навіть мокрий сніг падає. У повітрі чути сильний вітер. Не найкраща погода.

Добре, що є можливість повернутися додому, у теплий дім. Хоча, звичайно, я усвідомлюю, що не всі мають таку розкіш. Хочеться, щоб у світі всім було добре й щасливо жити… але ні. Кляті падлюки — наші “сусідоньки” — мусять лізти, загарбувати, захоплювати нові території, вбивати людей, виганяти з домівок, грабувати, ґвалтувати, робити все, що несумісне зі званням людини.

Любов? Співчуття? Ні, не чули. А якщо й чули, то лише у власному збоченому, перекрученому, спотвореному вигляді. Як сказав би Толкін — “мов орки”. Недарма їх так і називають: бо всі їхні відчуття перекручені й хворобливі. І такі самі збочені відчуття вони несуть світові — перекручене добро, перекручену правду. Вони думають, що “роблять добро”, “звільняють”, “денацифікують”…

Нічого, якось здолаємо це зло.
І це відчуття приходить зараз, навіть у таку темну пору, коли світла немає понад 10 годин на день — від 10 до 16 годин у місті. Усюди гудуть генератори, а ти все одно радієш можливості зайти в кав’ярню, яка працює на генераторі, випити кави, зігрітися, коли змерзла на вулиці.

І тим усе сказано. Любов і впевненість у тому, що все буде добре, — рятують нас. Бо все ж буде добре.