Спекотні дні, спекотні вечори

Привіт, друзі!

Спека із Західної Європи наприкінці минулого тижня дісталася й до нас. Температурні рекорди оновлювалися майже щодня. Спочатку було +32 °C, потім +36 °C. Чесно кажучи, вже й не знаю, скільки було вчора офіційно, але метеорологи знову говорили про рекорд.

Мене завжди цікавило, як саме вони вимірюють температуру. 🧐 Напевно, термометри встановлюють за спеціальними правилами, щоб на них не впливало тепло від стін чи асфальту. Бо наш термометр, який висить у тіні й на який зовсім не потрапляє пряме сонячне проміння, уже два днів поспіль показував +42 °C. При цьому офіційно повідомляли про +36 °C, і це вже вважалося найвищою температурою за багато десятиліть.

У такі дні перебувати надворі було дуже важко. 🥵

Так склалося, що саме цими днями ми всією сім'єю поїхали в гості до моєї мами, у Яворів — невелике місто приблизно за 50 кілометрів від Львова. Хоча «невелике» — поняття відносне і не всі яворівчани зі мною погодяться, адже це районний центр, хоч і з не надто великою кількістю жителів.

Причина поїздки була зовсім не святкова.

Ми зібралися на роковини загибелі мого рідного дядька — брата моєї мами. Він служив мінометником із перших днів повномасштабного вторгнення. За весь цей час не раз виходив із найнебезпечніших ситуацій, і ми вже всі вірили, що він обов'язково повернеться додому живим.

На жаль, торік, у День Конституції, його наздогнав FPV-дрон...

Цього року ми зібралися всією родиною на заупокійну службу Божу, а після неї — на поминальний обід. Потім вирішили залишитися в мами ще на кілька днів.

Спеку переносили як могли. На щастя, в Яворові багато ставків, де зручно відпочивати з дітьми, бо там мілко. Майже щовечора ми ходили купатися, а одного дня навіть були на ставі двічі — і вранці, і ввечері.

Вода теж була дуже теплою, але все одно це набагато краще, ніж сидіти під палючим сонцем. На сонце ми взагалі намагалися без потреби не виходити. Якщо вже й перебували надворі, то або біля води, або ховалися в затінку.

У будинку теж було спекотно. Температура не опускалася нижче +28 °C. Але це все ж значно легше, ніж +42 °C надворі.

Чесно кажучи, навіть не хочу уявляти, скільки було на відкритому сонці. Напевно, всі +50 °C, а може, й більше.

Учора Львовом пронісся справжній буревій. Сильний вітер ламав дерева, позривав покрівлі з будинків, наробив чимало шкоди.

Але до нашого села, яке розташоване буквально за десять кілометрів від центру Львова, дощ так і не дійшов. Упало лише кілька крапель, гроза гриміла десь удалині, а земля як була сухою, так і залишилася.

Тому чоловік, який уже повернувся додому, змушений щодня поливати квіти, город і молоді дерева. Я ж поки що залишилася з дітьми ще на кілька днів у мами.

А фото, які ви бачите, зроблені саме під час наших вечірніх прогулянок біля яворівських ставів. Увечері там було особливо красиво: сонце поволі ховалося за обрій, небо набувало теплих золотавих барв, ставало трохи легше дихати...

Хоча, якщо чесно, навіть після заходу сонця спека нікуди не зникала.