Сімейна прогулянка на велосипедах

Привіт, друзі!

У неділю ми завжди намагаємося провести час разом із дітьми. Кудись піти, поїхати чи просто пограти у якусь гру. Для нас неділя — це сімейний день. Звичайно, є люди, які працюють і в неділю, але в нас зазвичай виходить бути всім разом, тому ми цінуємо такі моменти.

Цієї неділі, оскільки погода нарешті стала прохолоднішою, ми вирішили влаштувати сімейну веломандрівку. Це ще й один із найбюджетніших способів гарно провести час усім разом.

Цього року ми ще жодного разу не виїжджали всією сім'єю на велосипедах. Минулого року вже каталися цим маршрутом, і я навіть розповідала вам про це. Тож вирішили знову проїхатися через наше село, польовими дорогами та полями.

Цього разу з нами вперше поїхав і Максим. Він ще замалий, щоб самостійно їздити на велосипеді, тому ми встановили дитяче велокрісло. Я попросила чоловіка закріпити його саме на моєму велосипеді, бо мені так було спокійніше. Хоча це крісло більше підходить до його велосипеда, чоловік трохи підлаштував кріплення, і все чудово вдалося.

До поїздки я теж підготувалася, бо знаю, що для найменших дітей головне не сама прогулянка, а те, що буде наприкінці, тобто якийсь перекус чи пікнік)). Особливо це стосується Маркіяна. 😊

Тож я спекла домашню піцу, а ще приготувала пиріг із вишнями. Але потім трохи подумала і пиріг залишився вдома, а вже після прогулянки ми смакували ним разом із морозивом. Вийшло майже як у кафе, коли до теплого штруделя подають кульку морозива. Було дуже смачно. 😋

Із собою ми взяли домашній компот, а ще смажені кабачки. Їх їли вже ми з чоловіком, бо піца була невеликою й дітям дісталася майже вся, а ми щоб не бути голодними смакували першим кабачками із власного городу)).

Максим чудово переніс свою першу велопрогулянку. Він зовсім не вередував, а велокрісло йому, здається, дуже сподобалося.

Дорогою милувалися полями. Уже скошене сіно, колоситься жито, наливається пшениця. Ще трохи — і почнуться жнива.

Їхати було дуже приємно. Надворі стояла похмура, прохолодна погода, яка після нещодавньої спеки здавалася справжнім подарунком.

Єдине, що засмучує, — це посуха. Земля дуже пересохла, через що часто виникають пожежі.

І цього разу ми теж побачили вдалині густий стовп диму. Саме там розташовані торфовища, які дуже часто займаються. Лише два тижні тому там була велика пожежа. Тоді згоріли два будинки, а пожежникам навіть допомагала важка техніка — трактори та екскаватори перекопували землю, щоб не дати вогню поширитися далі.

Дуже сподіваюся, що цього разу все обійшлося без таких наслідків.

Коли ми вже приїхали на місце для невеликого пікніка, почав накрапати дощик. Але він був настільки слабкий, що навіть не намочив нас.

На жаль, такого дощу для землі замало. Щоб рослини справді напилися води, потрібні хороші, затяжні опади. А поки що доводиться майже щодня все поливати.

Поки сім'я відпочивала, я теж не сиділа без діла. Назбирала собі різних колосків — пшениці, вівса, а чоловік ще допоміг нарвати жита. Висушу їх, і матиму гарний матеріал для плетіння вінків та інших декоративних робіт.

Прогулянка вдалася на славу. Ми всі повернулися додому трохи втомлені, але дуже задоволені.

І саме такі прості сімейні дні, мабуть, запам'ятовуються найкраще.