Схоже теплішає
Схоже, що ці мінус 20° і нижче, які мучили нас по ночах, вже йдуть на спад. На вихідні обіцяють значно менші морози, а вдень температура має бути цілком прийнятною, навіть можливо плюсовою. Хоча дивна річ: навіть зараз, коли вдень ще «мінус», сонце світить так сильно, що деякі речі дуже нагріваються. Наприклад, південна сторона нашого будинку, де в нас вітальня і спальня, добре прогрівається — перебувати там інколи навіть спекотно, мені стає реально жарко.
Нагріваються й окремі предмети. Ось, наприклад, дахове вікно у ванній: на нього падає пряме сонце, і видно, як сніг та лід, що утворилися на склі, тануть і створюють дивовижні візерунки. Дуже цікаво за цим спостерігати. Мабуть, тому мені й подобалися документальні фільми, де спелеологи чи науковці спускаються в льодові печери десь в Антарктиді: коли сонце проходить крізь тонкий лід, усе стає прозорим, світлим і неймовірно красивим. Тут відчуття дуже схоже. Лід тонкий, сонце його гарно підсвічує, і він ніби маскує реальне зображення — не видно, де небо, де день, що там далі за цим підталим льодом.
Зате з’являються цікаві абстракції. Мені, наприклад, в одному з таких візерунків ввижається якась фігура: наче обличчя з широким носом, можливо, навіть із вусами, або ж розкинуті в боки руки. А зверху — щось схоже на голову істоти з масивними вилицями, ніби робот чи інопланетянин. Насправді це як тест Роршаха: кожен може побачити там щось своє. Було б цікаво почути, що бачите ви.
А загалом я щиро радію, що ці морози йдуть на спад. Можливо, нам трохи легше буде пережити цю зиму й ті випробування, які зараз є. Російські обстріли, бажання знищити нас, заморозити — для багатьох це справді дуже важко, особливо в містах, де немає індивідуального опалення. Людям непросто, як би ми не писали одне одному, що ми молодці й тримаємося.
Так, хлопцям на фронті, в окопах, ще важче — і це правда. Але це не скасовує того, що й тут, у тилу, психологічно складно. Навіть військові, коли приїжджають у відпустку до своїх родин, хочуть просто відігрітися, відмитися, побути в нормальних умовах — і не завжди мають таку можливість. Це тисне, виснажує.
Саме на це і розраховує ворог — зламати нас, довести до відчаю, змусити здатися, капітулювати. Але ми мусимо протриматися. Хоча б до весни. І те, що погода поступово теплішає, у цьому сенсі справді нам допомагає.
