Прогулянка скасовується

Привіт, друзі! Ми щойно збиралися йти на прогулянку з Максимом, але раптом пішов дощ — і вся прогулянка скасувалася. Насправді зараз такий дощовий період. Перед цим була сильна спека — земля пересихала, тріскалася, місцями буквально розсипалася під ногами. А тепер — майже щодня дощі.

Вчора, здавалося, що літо знову взяло своє — день був дуже спекотний, навіть задушливий. Але вночі пішов дощ, і зараз він знову ллє. Тож схоже, що період дощів ще не завершився. Не можу сказати, добре це чи погано — бо дощ, зрештою, потрібен. Але якщо його забагато — тоді вже недобре. Як усе, що над міру. Втім, поки що ці дощі досить спокійні, м’які. Вони не викликають шкоди чи руйнівної повені, а падають собі потихеньку, даючи час калюжам висихати, а волозі — випаровуватись.

А сьогодні я просто хотіла поділитися з вами фотографіями дуже цікавої рослини, яку нещодавно побачила під час однієї з прогулянок із сином. Це така фіолетова квітка, яку я помітила на невеликій галявинці. Вона росла дуже щільно, настільки, що здавалося — її можна було б косити косою.

Я, як завжди, скористалася Google Lens, аби з’ясувати, що ж це таке. І виявилося, що це — буквиця лікарська. Назва мені нічого не казала — я її не впізнала, хоча при згадці здалося, ніби вже десь бачила цю рослину. І справді, якщо подумати, то минулими роками я також натрапляла на неї, навіть ідентифікувала і, здається, вже писала про неї. Але назва вивітрилася з пам’яті — буває таке, коли рослина трапляється нечасто, виглядає доволі скромно, і ти не маєш з нею щоденного контакту. У нас у дворі вона не росте, біля дороги — теж. Побачила її лише в такому глухому, досить віддаленому місці.

Щоб освіжити пам’ять, я трохи почитала про неї. Чому вона “лікарська”? Перша ж сторінка Вікіпедії розповідає, що її здавна використовували в народній медицині — для лікування кашлю, астми, паралічу й багато чого ще. Список хвороб там такий довгий, що аж трохи лячно. Чи це все справді правда — не знаю, не перевіряла, і сама не лікувалася нею. Але там є посилання на джерела — хто захоче, може заглянути й перевірити.

Але мене зацікавив інший факт: із цієї рослини можна добувати буро-оливкову фарбу, якою фарбують вовну! Цікаво, як саме це відбувається. Напевно, не в промислових масштабах, а десь у невеличких екопроєктах або майстернях, де люди власноруч збирають рослини, зістригають вовну, тчуть полотно, а потім ще й фарбують його природними барвниками, отриманими з таких ось диких трав. Мені ця ідея здалася надзвичайно романтичною.

Ось така невеличка історія під шум дощу, що зараз тихенько стукає по даху. Дякую, що читаєте. Гарного вам дня — навіть якщо він дощовий 🌧️