Проблиск світла після похмурого дня

Привіт, друзі! Вже кілька днів поспіль стояла холодна, сіра й зовсім несонячна погода. Вдень не було жодного промінчика сонця, небо було вкрите хмарами, а час від часу накрапав дощ. Учора після обіду навіть пройшла доволі рясна злива.

І ось яка дивна ситуація склалася — чому так, не знаю: попри те, що дні були похмурими, щовечора хмари розсіювались і небо відкривалось, щоб випустити кілька променів сонця. Ці промені — останні перед заходом — дивовижно освітлювали все довкола, проганяючи сірий морок. Вони оживляли кольори, робили їх яскравішими, ніби повертали життя. Навіть будинок зсередини ніби змінювався — ставав теплішим, світлішим, сповненим якогось внутрішнього сяйва.

Один з таких вечорів — здається, позавчора — я вийшла надвір, щоб зробити фото й просто насолодитися тим останнім сонячним промінням. Воно хоч на мить, але нагадало: світло є, воно нікуди не зникло. Темрява ще не перемогла.

Я звернула увагу на тюльпани в моїй клумбі — і вирішила поєднати цю мить сонячного проблиску з їхньою красою. Коли бачиш це світло, ніч уже не здається такою страшною. Ти знаєш: сонце знову зійде і розжене темряву.

Це для мене доволі символічно, особливо тепер, коли Україну огортає справжня темрява — війна, горе, втрати. Але ці промені — як символ людської доброти, жертовності, любові, які щодня проявляють наші захисники. Я вірю: вони — ті, хто несе на своїх плечах майбутнє світлого дня для нашого народу.

А ще сьогодні — День матері. Вітаю всіх матерів зі святом і розділяю з багатьма з них скорботу втрат. Адже багато з них втратили своїх синів і доньок у цій війні — за справедливість, волю, незалежність і світле майбутнє.