Настільні ігри
Привіт, друзі.
Ми намагаємося якомога частіше грати з дітьми в настільні ігри. Це прекрасно розвиває логіку, увагу, змушує думати. Бо те, що вони зараз дивляться в інтернеті, — це, чесно кажучи, якийсь треш. Те, що їм подобається і чим користуються різні виробники низькоякісного онлайн-контенту, вони самі wt називають «брейнрот» — гниль мозку. Діти це просто обожнюють, і доводиться постійно контролювати, щоб вони такого не дивилися.
Тож настільні ігри — чудова альтернатива. Звісно, не завжди є на це час, але коли ж його проводити, як не в неділю ввечері, взимку, особливо коли на дворі страшний дубак і мороз, і точно не погуляєш. Та й узагалі гуляти взимку ввечері ніхто особливо не хоче.
З Даринкою ми граємо в настільні ігри вже давно. Їй це дуже подобається, і з певного віку, коли вона стала старшою, ми відкрили для себе все нові й нові ігри. До нас часто підключається і мого чоловіка похресник — він теж дуже любить настільні ігри і навіть залюбки грає в ті, що формально вищі за його віковий рівень.
А от з Маркіяном, нашим старшим сином, усе трохи складніше. Настільні ігри підходять йому не всі. Він у нас дуже гіперактивний, йому бракує концентрації, уміння зосереджуватися на чомусь одному. Він багато рухається, йому важко довго сидіти на одному місці. Ми намагаємося залучати його до різних ігор, до чогось на кшталт LEGO чи пазлів, але це йому не дуже подобається.
Натомість є кілька настільних ігор, які він усе ж таки любить. Наприклад, Find It — це гра, де потрібно знаходити на полі певну картинку або предмет відповідно до картки. Ще йому подобається гра зі стільцями, яка називається Mistakos. Там є набір маленьких стільців чотирьох різних кольорів, кожен учасник отримує свою групу, і суть у тому, щоб ставити стілець і чіпляти на нього інші, щоб вони не впали. Насправді це не так просто, як здається, але цілком можливо. Я навіть якось викладала всі стільці сама, граючи соло, і, здається, навіть робила про це допис. Дітям, звісно, складніше, особливо Маркіянові, але саме ця гра йому дуже подобається.
Тож коли ми кажемо: «Давай пограємо в настільну гру», він зазвичай обирає одну з цих двох. Ми, звісно, хочемо поступово привчати його до чогось складнішого, але поки що з ним непросто. Він ще не вміє читати, а це одразу відсіює велику кількість ігор. Але я думаю, що з часом ми й це подолаємо. Читати він уже вчиться: добре складає літери в склади, поки що не завжди складає склади в слова, але все це ще попереду. Адже лише восени він піде в перший клас.
