Мої жоржини цього року

Привіт, друзі!

Здається, я вже писала в одному з моїх більш ранніхдописів, що цього року я висадила жоржини на краю городу. Там у мене ростуть рядки цибулі, огірки, а вздовж самої межі між городом і газоном висаджені жоржини.

Мені навіть не довелося довго думати, де для них знайти місце. Воно виявилося просто ідеальним. Кущі нікому не заважають, зате тішать око всім, хто приходить на город сапати, полоти чи збирати огірки. Ну і, звичайно, нам із чоловіком також.

Саме навпроти городу розташована наша тераса, тому щоранку за сніданком або ввечері за вечерею ми можемо милуватися цими квітами. Це дуже приємно, коли під час відпочинку перед очима така краса. 😊

Нещодавно я вийшла зробити кілька фотографій, адже жоржини вже почали масово розквітати. Щоправда, цього року вони не такі високі й не такі великі, як були торік. Думаю, причина очевидна — аномальна спека, яка цього літа дуже виснажила землю.

Взагалі цього року майже все росте гірше. Малина дрібна, газонна трава не хоче набирати висоту, а ще дуже шкода наших сосен. Із трьох молодих сосен, які ми посадили навесні, не вижила жодна. Хоч ми регулярно їх поливали, це не врятувало їх від екстремальної спеки. Коли температура піднімалася майже до +40 °C, мене і чоловіка два дні не було вдома, і саме цих двох днів сосни, на жаль, не пережили. Дуже прикро, але, мабуть, доведеться знову садити нові.

А поки що будемо просто насолоджуватися красою жоржин.

До речі, на одному з фото мені вдалося випадково зафіксувати дуже цікаву сцену. На квітці сидить сонечко, а трохи нижче — маленька мушка, яку навіть не відразу можна помітити. Мені дуже сподобалося, як вийшов цей кадр. Інколи природа сама створює такі композиції, які спеціально й не придумаєш.