Мої гладіолуси

Привіт, друзі!

Сьогодні вже прохолодно((. Вчора ще було спекотно, а сьогодні — навпаки, доволі холодно. Хоча часом сонечко пригріває, і тоді дуже приємно знаходитися на дворі. Але інколи налітає такий холоднющий вітер, що просто починаєш зубами цокотіти. Це вже перші передвісники осені, знак того, що вона повертається на наші терени.

А зараз саме той час, коли хочеться насолодитися останніми днями літа і красою квітів, які ще цвітуть повсюди. Наприклад, мої улюблені гладіолуси. Це одні з найулюбленіших моїх квітів. Я їх дуже люблю. Тому, коли ми приїхали до нашого будинку, я посадила собі гладіолуси — і тут, і там. Різних кольорів: фіолетові, жовто-зелені, рожеві. Чим більше барв, тим краще! 🥰

Мені подобається, як вони ростуть у моїх квітниках. Подобається й те, що завжди можна зрізати їх і поставити у вазу — у вітальні, на кухні чи навіть на терасі. Бо квіти для мене — це затишок. Вони створені для того, щоб милувати око, наповнювати дім теплом і серце жінки — любов’ю. Адже більшість жінок любить квіти, любить, коли їх дарують. А якщо не дарують — то жінки й самі собі купують, як у тій відомій пісні, яку, мабуть, усі знають.

Але, знаєте, я не сама роблю квітник. Мені потрібна допомога, і я щаслива з того, що в даний час чоловік поруч (і я дуже сумувала за ним, коли він був за тисячу кілометрів від нашого дому два роки тому). Він радиться зі мною, допомагає копати, полоти, стриже газон довкола. Бо коли квітник зарослий і його ховає трава збоку, він уже не виглядає так красиво, як тоді, коли проглядається — наче на долоні з нашої тераси. Тому ми разом працюємо над красою на своєму подвір’ї.