Літні прогулянки

Привіт, друзі!

Зараз я щодня гуляю з Максимом, щоб він заснув і поринув у свій обідній сон. Бо найближчим часом планую відлучити його від грудей, тому не хочу, щоб він лягав у ліжко, як зазвичай в обід раніше. Адже він одразу вимагає, щоб я лягла з ним, і, відповідно, — ви самі розумієте — годувала його. А точніше, навіть не стільки годувала, як давала йому «погратися», бо зараз він уже більше грається, ніж їсть.

Тож єдиний вихід — принаймні в обід я йому не даю того, чого він хоче. А поки що йому ще залишилось на ніч чи вечір, перед сном — але скоро і це також буде скасовано. Але поки що так. Це було таке коротке пояснення.😊

То ж під час прогулянок я не фотографую щодня — практично одне й те саме, краєвиди доволі типові. Щось цікаве — я вже з вами ділилася. Але все ж хочеться зафіксувати якісь зміни, що відбуваються: яка погода, наприклад.

Коли було дуже спекотно, мені було зовсім некомфортно гуляти — хотілося швидше втекти додому або знайти більше затінку. Наприклад, є така польова дорога біля невеличкого дубового гайка — у нас кажуть «дубина». Там приємно гуляти в спеку: листя ще досі зелене, ніжне, наче навесні.

А от якщо йдеш полями — а полями можна гуляти, коли така погода, як сьогодні, — часом хмарно, часом виглядає сонечко — то вона приємна для прогулянок. Поля вже почали змінюватися: де посіяна пшениця — вже почало жовтіти. Спочатку легенько, несміливо, але цей процес пришвидшується, і, гадаю, за тижні два все стане повністю золотистим. Пшеницю можна буде молотити — тоді в поле вийдуть комбайни і збиратимуть урожай.

От і пів літа практично минуло. Ще трохи — і, на жаль, можна буде ділитися вже новими осінніми фотографіями. Хоча я, до речі, більше люблю осінь у плані прогулянок — тоді приємніше гуляти, немає спеки, усе навколо спокійне.

Тож я цілком спокійно сприймаю те, що літо скоро закінчиться — не роблю з цього проблеми.

Гарного вам дня, друзі!