Листя-маячок

Привіт, друзі.

Схоже, що наша тепла та сонячна погода вже завершилася. Падає дощик, хоча це навіть не дощик, так наче крапельки, які висять у повітрі, навіть не падають — вони просто повільно опускаються на землю. Мжичка і туман… насправді між ними не така вже й велика різниця: туман — це теж купа дрібних крапельок води, що зависли у повітрі, а мжичка хоча б поволі падає на землю. Подекуди вона переходить у більш крупний, але все одно дрібний дощик, який уже тихо барабанить по даху.

За вікном зараз порожньо — це найкраще слово, щоб описати те, що відбувається. Людей на вулиці не видно, та й мені самій не хочеться туди виходити. Погода зовсім не сприяє прогулянкам: треба взувати щось водонепроникне, брати парасольку… Усе це можна було б прийняти, якби було тепліше. А зараз навіть листя на деревах майже не лишилося — усе лежить прибите дощем до землі.

Хоча ні, не все. Одне маленьке листячко впало на купу піддонів під нашою яблунею і лежить собі там гордо, палахкотячи жовтим кольором, розганяючи довколишню сіризну — як маленький маячок світла серед моря осінньої темряви.