Лебеді на замерзлому озері

Привіт, друзі!

На вихідні я з родиною, точніше з сім’єю (тепер уже мама з бабусею — це вже родина, дещо ширше поняття, ніж сім'я, а моя сім’я — це чоловік і троє наших прекрасних діток ☺️), приїхала в гості до мами. Ми всі разом, включно із моїм братом з донькою (це він і привіз нас на своєму авто, бо своєї машини ми на жаль не маємо, приїхали, щоб відсвяткувати мій день народження. Цього року святкування вийшло трохи розтягнутим: спочатку відзначали з чоловіком, дітьми та його батьками, з його родиною; потім я святкувала зі своїми подругами — ми традиційно ходили в сауну, а потім продовжили святкування в нас удома.

А вже на цих вихідних поїхали до мами, бо зараз вона дуже рідко має можливість приїхати до мене. Востаннє, здається, це було на хрестини Максима. На жаль, мама практично невиїзна, бо доглядає бабусю і не має на кого її залишити — вони живуть удвох. Моя бабуся вже дуже старенька. Хоч вона ще пересувається самостійно, але лише по хаті й постійно потребує маминої допомоги. Тож коли я хочу побачити маму, єдиний вихід — приїхати до неї.

Отже, у суботу ми святкували мій день народження в мами, а наступного дня, у неділю, вже мали повертатися додому. Але зранку вирішили ще прогулятися центром нашого міста Яворова, щоб купити Даринці подарунок для її однокласниці, адже вона запросила її на день народження. Ми зайшли в торговий центр, а чоловік вирішив теж пройтися з нами — просто прогулятися, бо погода була гарна.

Коли місію виконали, пішли додому набережною біля яворівських ставів, які ще були вкриті доволі товстим шаром криги, незважаючи на те, що сонечко світило і було вже досить тепло — мабуть, навіть близько +10. Але крига ще не здавалася.

Здалеку ми побачили двох лебедів на кризі. На секунду майнула думка, що вони примерзли, але я її одразу відкинула — бо ж тепло надворі. Щойно ми підійшли ближче, лебеді насторожено встали, але поки що не відходили далеко, лише на кілька метрів — мабуть, боялися, що ми можемо їм щось зробити. Хоча лебедів у нас не кривдять — люди, навпаки, намагаються їх підгодувати.

Ми спустилися вниз до кладки й ще довго милувалися цими величними птахами. А ще над нами пролетіла чапля — вона, мабуть, злетіла десь із очерету й, важко махаючи крилами, зробила коло над замерзлим ставом.

Весна вже розпочалася, і скоро крига на озерах розтане. Тоді лебеді зможуть вільно плавати й безперешкодно добувати собі їжу.