Калина на столі

Привіт, друзі!

Сьогодні хочу поділитися з вами світлинами кетягів калини, які стояли в двох скляних банках на столі. І якщо вам, можливо, здалося, що це буде банальний і простий як двері допис у стилі “побачила — сфотографувала — поділилася”, то мушу сказати: це не так. 😄

Насправді все було набагато глибше. Просто було дуже гарно. І я не можу пройти повз такі речі. Коли щось красиве трапляється на очі, хочеться це зафіксувати — зберегти у пам’яті. Бо пам’ять наша коротка, мінлива, часом зрадлива. А те, що зафіксоване — навіть якщо лише у цифровому вигляді — все ж залишається з нами трохи довше. Можна роздрукувати фото, поставити його поруч, і тоді це стає нашим маленьким матеріальним спогадом. Хай навіть і не вічним, але таким, що зігріває.

А ще хочу додати, що ця калина — та сама, якою я прикрашала Свято Осені в школі Маркіяна. Його група п’ятирічок разом із вихователькою готували чудовий виступ. Я тоді робила віночок для свята, оформлювала сцену, брала з дому гарбузи й ці кетяги калини з нашого саду.

Після свята мені стало шкода просто викидати калину — якось неетично по відношенню до самої природи. Тож я забрала її додому. Планую її засипати цукром, щоб мати мождивість взимку випити ароматного калинового чаю. Бо чай із калини — це справжній порятунок при застуді. Я завжди п’ю його при перших ознаках нежитю — і вам щиро раджу. 🍵🍒