Калина на чай

Привіт, друзі!

Учора я нарешті позривала з гілок букета калину на чай. «З якого букета?» — можете спитати. Ну ту калину, яку я брала на Свято Осені в Маркіяна. Воно було вже, мабуть, два тижні тому. Я тоді прикрашала сцену в школі й брала з дому власні гарбузи, калину, вінок — і, власне, оцей пакет калини. Гілочки просто стояли у великій скляній банці й чекали свого часу, поки в мене звільняться руки й буде можливість позривати ці ягоди та засипати їх цукром, щоб узимку (та навіть уже зараз, бо ж майже зима, ми стоїмо на порозі холодів) можна було попити собі смачного, ароматного чаю.

Коли застуда — такий чай справді дуже допомагає. Але подобається він не всім. Мій чоловік, наприклад, досі не навчився його пити. Хоча він багато чого навчився їсти з того, чого раніше не їв, відколи ми одружилися. 😉 Але от чай із калини — ні. Чай із малини він любить, за нього з дітьми буде битися 😁, а от із калини — ніяк.

А ще я побачила, що ця калина, яку я саме збиралася обібрати з гілочок і засипати цукром, лежала на столі — точніше, на кухонній поверхні, на острові. Сонечко так гарно світило на неї, що я вирішила це сфотографувати. Дуже мені хотілося зберегти цю картину: і цей сонячний день десь там надворі, осінній, яких не так багато; і цю атмосферу затишку в домі, яку мені раптом навіяла калина. Мабуть, я вже подумала наперед про смачний чай у холодну погоду. 🍵🍂