Другий урожай м'яти

Привіт, друзі! Нарешті знайшла трохи часу, щоб вдруге цього року обрізати м’яту й насушити її в темному, прохолодному місці для ароматного чаю. Влітку я вже робила це вперше — навіть писала про це допис, якщо пошукати в стрічці, то можна знайти. Тепер настав час повторити, бо м’ята почала жовтіти, листя підсихало, і треба було встигнути до того, як її зіпсують хвороби чи мороз. Перші заморозки вже обіцяли, але, на щастя, їх поки що не було.

Тож я озброїлася ножем і обрізала всю м’яту, яка росла біля кам’яного фундаменту під вікном їдальні в еркері кухні. Ще трохи м’яти залишилося біля вишні, але там вона росте під захистом дерева, інший сорт, і, можливо, якщо буде час, я її теж обріжу. Головне, що основну частину вже зібрала. Цікаво, що молода м’ята, яка проросла на газоні — адже вона розмножується підземними пагонами — теж підросла, але набагато нижча за ту, що під стіною, бо чоловік постійно її скошував разом із газоном. Колись намагався її залишати, але виглядало неестетично, тож вирішив просто косити.

Назбирала я цілий оберемок м’яти, і тут постало питання — як її мити, бо після дощів листя було брудне, з землею. Варіантів було два: або мити надворі під шлангом, або вдома у ванній. Надворі було страшенно холодно — сіро, сиро, неприємно — тому я вибрала другий варіант. Занесла м’яту на другий поверх у ванну, помила, а потім разом із чоловіком обірвали листя зі стебел, щоб сушити лише те, що піде на чай — ніжне, ароматне, без грубих гілочок.