Цвітуть вишні на Великдень

Привіт, друзі!

Сьогодні триває другий день Великодніх свят — Обливаний понеділок. Це цікава традиція, про яку хочеться поговорити окремо, хоча, здається, я в минулорічних дописах про це вже розповідала. А сьогодні хочу сказати, що вчора був гарний день — світлий і сонячний. Ми провели його дуже тепло: були в церкві, снідали всією сім’єю свяченою паскою та яєчками, сходили на цвинтар відвідати могили мого тата та обидвох дідусів (бо була загальноміська відправа) і просто насолоджувалися спілкуванням з рідними та близькими.

Я дуже рада, що приїхала і мала змогу побути у вихідні з мамою та бабусею, яких бачу нечасто. Хоча з мамою щодня спілкуюсь по відеозв’язку, але все ж побачити її вживу, обійняти, поговорити, коли вона поруч — це зовсім інше. Ми сиділи на гойдалці, гойдалися, говорили про все — про життя, про війну. Мамин брат, мій дядько, зараз на фронті — захищає Україну від ворога.

А збоку цвіли вишні — красиві, запашні, їхній аромат заповнив усе подвір’я. Поряд гралися діти, а під вишнями бігав мій молодший син Максим. На одному з фото ви зможете побачити його на задньому плані. Дуже красиві вишні, дуже красивий день, красива весна. І в такий день особливо хочеться вірити, що наша боротьба не буде марною, що ми боремося і живемо не дарма, і що добро обов’язково переможе — хоч зло й завдало нам чимало лиха. Сподіваюсь на справедливу відплату. А поки — просто радіємо життю і весні.