Цикорій

Привіт, друзі!

Часто, коли ми гуляємо з сином під час нашої звичної, обов’язкової прогулянки, я помічаю цікаві рослини. Одну таку я бачила вже багато разів — вона має довгі тонкі стебла, майже як батіг (спойлер: не дарма така асоціація!). А ще в неї — гарненькі квіточки. Синенькі або світло-блакитні, такого кольору, як вицвіла волошка.

Я кілька разів їх фотографувала — ну просто не могла пройти повз! І ось вирішила: пора вже її ідентифікувати. Вмикаю Google Lens — і що ви думаєте? Це цикорій! Так-так, той самий, з кореня якого роблять «каву без кофеїну» — напій, який багато хто знає і п’є, особливо ті, кому кава не рекомендована: наприклад, сердечникам або людям із підвищеним тиском.

Я пила цикорій не раз — і мушу визнати: це на любителя. Без молока — мені взагалі несмачно, з молоком — терпимо. Але найбільше я люблю його з дрібкою справжньої розчинної кави. І тоді він розкривається, має якусь глибину. І так, це вже не зовсім «кава без кофеїну», але дуже смачно. :)

А тепер — про батоги. Бо, сюрприз-сюрприз: народна назва цієї рослини — "петрові батоги". Мабуть, через довгі гнучкі стебла, схожі на батоги. Кажуть, що пастухи колись саме ці стебла й зривали, щоб поганяти худобу — під рукою ж завжди були. А ще, може, й через якусь старовинну легенду — про апостола Петра, який, мовляв, такою лозиною щось або когось поганяв. Не знаю, чи така легенда справді існує — просто подумалось. Але давайте зробимо вигляд, що вона є. :)

А на одному з фото — ще й мушка-дзижчалка потрапила. Не проста, а маскувальниця: схожа на осу, з тими ж чорними й жовтими смужками. Але не кусається — просто дуже дзижчить. Коли таких багато — створюється суцільний фон дзижчання, і для вразливих людей це може здатися справжнім катуванням. Але мушка-то мирна! Просто маскується під осу, наче вона грізна.\

Отак буває — вийшла на прогулянку, а відкрила цілий світ.😊