Чудові прогулянки

Привіт, друзі.

Зараз така погода, що особливо й не погуляєш на вулиці: туман, якась мжичка, сиро й холодно — зовсім не тягне виходити з дому. Хоча потреби, звичайно, є. Ми з чоловіком останнім часом часто їздимо в місто: то меблі в кімнату Даринки вибираємо, то ліжко собі обирали, то шпалери, перед тим — ламінат… Одним словом, завершуємо ремонт на другому поверсі. Ну, «завершуємо» — це, мабуть, гучно сказано, але вже хоча б видно, що великий обсяг роботи рухається до кінця. Ще двері мають привезти.

Так, ось, до чого я веду - вихлжимо з дому зараз лише при потребі. Але для прогулянок не надто приємна погода. Тож доводиться згадувати теплі осінні миті, які були раніше. Наприклад наші з чоловіком прогулянки Яворовом, коли я приїжджала до матусі в гості. Це було в жовтні — або навіть на початку листопада. Погода тоді стояла дуже гарна, тепла. Ми тоді прогулялися ввечері — така собі годинка спокою для втомлених батьків.

Не знаю, як колись виживали багатодітні сім’ї. Мабуть, основою було те, що діти змалечку мусили працювати, бо без праці сім’я просто не виживала. А зараз батьки намагаються дітей так сильно не експлуатувати. І я так само. Ми з чоловіком інколи ледь можемо змусити дітей поприбирати в кімнаті. Хоч наші діти ще малі, але от Даринка, якій понад 10 років, уже потихеньку починає розуміти, що прибирати треба не тільки тоді, коли батьки кажуть. І під час нашої останньої поїздки за шпалерами вона якраз сама прибрала в кімнаті.

Ми дуже любимо своїх дітей, любимо з ними бути, гратися, але батькам теж потрібно побути наодинці — зі своїми думками і просто удвох. І спокійні, неквапливі прогулянки теплим красивим вечором для цього дуже підходять.

Коли є можливість — ми завжди гуляємо. І з нетерпінням чекаємо, коли знову буде гарна погода для таких наших спільних вечірніх прогулянок.