Червона лохина

Ні, ви не помилилися, прочитавши заголовок цього допису — насправді лохина не червона, а темно-синя. Але сьогодні я говорю не про ягоди, а про листя, яке восени червоніє. Коли все навколо жовтіє, саме воно стає насичено-червоним — і виглядає просто неймовірно красиво.

Чесно кажучи, я навіть трохи задумалася, намагаючись пригадати — чи взагалі лохина скидає листя на зиму? Мабуть, я просто не звертала на це уваги, хоча вона в мене росте вже кілька років. Але зараз листя на лохині справді червоне — таке яскраве, насичене, живе. Учора вранці я вийшла у двір у своїх справах і помітила, як воно гарно світиться на сонці. Захотілося взяти фотоапарат і пофотографувати, зробила кілька кадрів на телефон, але хотілося більше. На жаль, часу зараз постійно бракує — хатні справи, діти, турботи...

Останнім часом я відчуваю себе, ніби загнана олениця — постійно біжу, все намагаюся встигнути, але все одно чогось не встигаю. Мабуть, треба якось перезавантажити нервову систему, дати собі трохи спокою. І водночас розумію, що мої труднощі — це дрібниці порівняно з тим, що переживають інші. Є люди, які зараз справді мають тяжко: без світла, без води, під постійними обстрілами. І через це іноді навіть соромно відчувати втому, бо знаєш — є ті, кому набагато важче.

А потім бачиш, як дехто все одно вміє радіти життю, попри війну, усміхатися, знаходити красу в дрібницях — і це водночас і надихає, і трохи тригерить. Але, мабуть, не варто зараз занурюватися в роздуми. Я просто хотіла поділитися кількома світлинами осені — цією червоною лохиною, її листям, яке так гарно світиться на сонці.

То ж усе добре. Усе в мене добре.