Барбарис у сніговій печерці

Привіт, друзі.

Вчора я писала, що в нас тримався мороз і зранку все було вкрите інієм. А сьогодні вже почав падати сніг. Сніг сухий, дрібний, але водночас доволі пухнастий — навіть добре видно окремі сніжинки.

До цього снігу в нас не було, мабуть, уже тижнів зо два — відколи після снігопадів на початку січня випала велика кількість снігу. Потім настали сильні морози, і той сніг замерз, зверху вкрився твердою кірочкою. Вона утворилася через те, що навіть у морозні дні дуже яскраво світило сонце. Його проміння добре нагрівало все, що не біле й не сніжне: стіни будинків, дахи, дошки, навіть кущі.

Ось біля кущика барбарису це особливо добре видно. Сонце нагрівало його гілочки, хоч вони й зовсім тоненькі, але й цього було достатньо. Сніг навколо трохи підтавав, кірочка ніби підплавлювалася, і в результаті довкола кущика утворилося щось на зразок маленької печерки — таке собі напівсклепіння зі снігу. Насправді це дуже красиво.

Печерка, звісно, зовсім крихітна, бо й сам барбарис ще маленький. Я посадила його кілька років тому, але це декоративний кущ, він росте повільно. Зате вже має маленькі червоні ягідки, які дуже гарно виглядають на фоні білого снігу.

А оскільки сьогодні почав падати новий сніг, тож, напевно, зовсім скоро ця маленька снігова печерка сховається під свіжим пухнастим покривалом.