Аерація ґрунту на полуниці
Привіт, друзі!
Сьогоднішній день з самого ранку "потішив" нас сильною зливою. Стало холодніше, і загалом день видався сірим і зовсім не травневим — радше осіннім.
А от учора ще було сонячно, тепло й доволі сухо. Тож, знаючи прогноз погоди на сьогодні, я вирішила скористатися гарною погодою та попрацювати на полуниці: розпушити ґрунт, щоб повітря дісталося до кореневої системи рослин і наситило її киснем.
Оскільки до цього кілька днів ішли дощі й прогноз обіцяє дощі ще ледь не на цілий тиждень, я вирішила дати ґрунту трохи "подихати". Бо після дощів земля ще більше ущільниться, і рослинам буде важко.
Раніше ми з чоловіком засипали ґрунт під полуницею скошеною травою з газону. Це для того, щоб менше росла бур’яниста трава. І я сподіваюся, що коли полуниця дозріє, то ягоди лежатимуть не в болоті, а на цій траві.
Але через заморозки полуниця довго не росла. Я її накривала і це допомогло квітам не змерзнути, але ріст не починався через холод. Потім почалися просто холодні дощові дні — а така погода зовсім не сприяє росту полуниці. Через це трава під кущами вже частково перегнила й ущільнилась. Тож коли з’являться ягоди, доведеться щось додатково підсипати, щоб плоди не торкалися вологи.
Поки що ж я взяла свою "гусячу лапку" — спеціальний ручний інструмент для землі із трьома "кігтями" — і трохи розпушила землю. Сподіваюся, це бодай трохи стимулює полуницю до росту.
Хоча, звичайно, найкраще, що може статися — це стабільне тепло. А його, на жаль, прогнозують лише всередині наступного тижня. 😔
P. S. Під час розпушування ґрунту я випадково викопала ось такого дощового хробака. Подивіться, який він красень! А який працьовитий! 😉
Дощові хробаки — надзвичайно корисні створіння. Вони повзають у землі, шукаючи рослинні рештки, проробляють у ґрунті ходи, тим самим виконуючи ту ж саму роботу, що й я вчора — розпушують землю.
Ці істоти відіграють важливу роль у формуванні родючого шару ґрунту — гумусу. Вони активно беруть участь у природному процесі переробки органічних залишків і насичують землю поживними речовинами.
Як бачите, мені було зовсім не бридко взяти цього цінного "працівника" в руку. Я вважаю, що дощові хробаки — доволі милі істоти. Хоч я й боюся, скажімо, павуків чи мишей, але аж ніяк не дощових хробаків.
