Весна у Григорівці | Spring in Hryhorivka [UA/EN]

Минулими вихідними ми знову завітали у Григорівку. Вирішили відсвяткувати свято в чудовій компанії, та принагідно погуляти у цих чудових місцях. Адже на дворі весна, а в цих краях вона ніби особлива. Затяжні дощі вже порядком надоїли, але завдяки їм природа почала буяти з незвичайною силою, що набувало в цій місцевості казкового виду.

Один із місцевих краєвидів

Вранці по нас заїхало авто, ми завантажили всі речі, та десь через півтори години опинилися на місці. Цього разу нашим водієм був Володимир, який свого часу постійно бував у цих місцях, а тому розмова була цікавою і наповненою новими історіями.

Степ та Вербичка

На самому в'їзді до садиби пана Олександра нас зустрічають його коні. А потім нас зустрічає і вітає сам господар. Володимир, який нас привіз ще не бував ні разу саме у цій локації, а тому ще деякий час з цікавістю походив поруч.

Похмура погода

В перший день було похмуро та дуже вітряно, а тому ми вирішили пройтися до лісу, який знаходився зовсім поруч. Дерева захищали нас від вітру, і тут можна було спокійно походити та зайнятися своєю улюбленою справою — грибами.

На камені

По дорозі ми зайшли до місця, у якому було чимале каміння, щоб оглянути його. Софії кортіло на них залізти, тому ми тут походили та пофотографувалися у цьому місці.

Зморшкова шапинка (верпа богемська)

І в цьому ми не помилилися, назбирали зморшків, та вполювали на іудине вухо. Місцями попадалася саркосцифа, але вона була не велика та й було її не дуже багато, а тому ми вирішили не збирати її цього разу.

Іудине вухо (аурикулярія вухоподібна)

Коли ми повернулися до садиби, почався дощ, тому довелося трохи посидіти у будинку. На вечір Софія виявила бажання сходити подивитися на коней. А так, як їх потрібно було вже заганяти до стійла, то пан Олександр влаштував для неї невеличке видовище, від чого вона була у захваті.

Наступний день почався з того, що Софія виявила бажання погодувати кіз сухариками, які ми взяли спеціально для цього. Ми пішли шукати їх, а коли знайшли, отара чомусь вирішила обережно обійти стороною. Проте, коли я зашуршав пакетом, вони мов сарана налетіли на нас. Я не встигав їм по черзі роздавати сухарики, бо на цьому шляху постійно хтось примудрявся вихопити частування. Все це продовжувалося до того часу, поки хтось із кіз не здогадався прокусити пакет знизу і весь його зміст посипався на землю. В цей момент до нас прийшла Оля, кози перемикнули свою увагу на наплічник, який був у неї в руках, тому нам прийшлося ретируватися.

Цап Фабіян веде свою отару

Поки був момент, коли не було дощу і я вирішив запропонувати дівчатам пройтися на гору Свизір, адже вони там ще ні разу не бували.

Пролазимо через буреломи

Стежка на гору поступово підіймалася в гору, тому тут було йти не складно, єдине що заважало час від часу — це дерева, які місцями перегороджували нам дорогу. Тому приходилося іноді обходити їх, або намагатися якось пролізти під ними.

Вивчаємо камені на горі

Трохи перепочивши на вершині гори, та зрозумівши, що поки що дощ не намічається, запропонував пройтися далі та вийти потім на дорогу, яка веде до села, і якраз по дорозі зайти в магазин.

Містичне місце

Я ще не ходив ні разу від вершини до дороги у цьому напрямку, а тому мені було дуже цікаво. Спочатку ми вийшли на красиву галявину, а за нею попали у місце, яке навіяло трохи містичного настрою. За цим місцем ми навіть трохи збилися зі шляху, проте швидко знайшли, куди нам потрібно далі, та вийшовши на дорогу, попрямували вниз. Тут обабіч ми назбирали зморшків. Машини тут проїжджають вкрай рідко, а тому це не впливає на гриби.

Вигляд в сторону садиби

Коли повернулися до садиби, то якраз попали на той час, коли мали завітати гості, тому почалося застілля, цікаві люди та цікаві розмови. Після цього дійства ми ще пройшлися поруч і я трохи пофотографував.

Всі раді весні

Третього дня була чудова сонячна погода. Ми трішки помогли по господарству, та потім перед брамою на подвір'я поставили стіл, та розвели багаття для приготування м'яса. По нас приїхав Володимир, але ми не поїхали відразу додому, а всі гуртом посиділи за столом та побалакали на різні цікаві теми, час від часу "відбиваючися" від отар кіз, які намагалися щось умикнути зі стола.

Випас

Ось там ми й провели ці чудові дні у неймовірно красивому місці. Хотілося б побути тут довше, проте ми знаємо, що обов'язково скоро знову приїдемо у ці казкові місця.

Мамай. Автор картини Олександр Кравченко

Цей ліс живий. У нього добрі очі.
Шумлять вітри у нього в голові.
Старезні пні, кошлаті поторочі,
літопис тиші пишуть у траві.
Дубовий Нестор дивиться крізь пальці
на білі вальси радісних беріз.
І сонний гриб в смарагдовій куфайці
дощу напився і за день підріс.
Багряне сонце сутінню лісною
у просвіт хмар показує кіно,
і десь на пні під сивою сосною
ведмеді забивають доміно.
Малі озерця блискають незлісно,
колише хмара втомлені громи.
Поїдемо поговорити з лісом,
а вже тоді я можу і з людьми.
Ліна Костенко, "Цей ліс живий"

Корчі неначе поторочі

Last weekend we visited Hryhorivka again. We decided to celebrate the holiday in a great company and take a walk in these wonderful places. After all, it is spring, and in these parts it seems to be special. The prolonged rains have become quite tiresome, but thanks to them, nature began to flourish with extraordinary power, which made the area look fabulous.

One of the local landscapes

In the morning, a car picked us up, we loaded all our things, and in about an hour and a half we were there. This time, our driver was Volodymyr, who used to visit these places all the time, so the conversation was interesting and full of new stories.

Step and Verbychka

At the very entrance to Mr. Oleksandr's estate, we are greeted by his horses. And then we are greeted and welcomed by the owner himself. Volodymyr, who brought us, had never been to this particular location before, so he walked around with interest for a while.

Cloudy weather

On the first day it was cloudy and very windy, so we decided to walk to the forest, which was very close by. The trees protected us from the wind, and we could walk around and do our favorite thing - mushrooms.

On a rock

On the way, we came to a place with some big rocks to look at. Sofia wanted to climb on them, so we walked around and took pictures in this place.

Verpa bohemica

And we were not mistaken, we gathered a lot of wrinkles and hunted for a Judas' ear. In some places we came across a Sarcoscypha, but it was not large and there were not very many of them, so we decided not to collect it this time.

Judas’ ear (Auricularia auricula)

When we returned to the estate, it started to rain, so we had to stay inside for a while. In the evening, Sofia wanted to go see the horses. Since they had to be put into the stables, Mr. Oleksandr arranged a small show for her, which she was delighted with.

The next day began with Sofia wanting to feed the goats some crackers that we had brought with us for this purpose. We went to look for them, and when we found them, for some reason the herd decided to avoid us. However, when I rustled the bag, they came at us like locusts. I didn't have time to give them crackers in turn because someone always managed to snatch the treats along the way. This went on until one of the goats managed to bite through the bag from the bottom and all its contents spilled out onto the ground. At that moment, Olha came to us, and the goats turned their attention to the backpack she was carrying, so we had to retreat.

Fabian the goat leads his flock

So far, there was a moment when it was not raining and I decided to offer the girls to go to Mount Svyzir, because they had never been there before.

Climbing through the snowstorms

The trail to the mountain gradually climbed uphill, so it was not difficult to walk here, the only thing that interfered from time to time was the trees that sometimes blocked our way. So sometimes we had to go around them or try to crawl under them somehow.

Observe the stones on the mountain

After a little rest on the top of the mountain and realizing that it was not going to rain, I suggested that we walk further and then go to the road leading to the village, and on the way to the store.

A mystical place

I've never walked from the top to the road in this direction before, so I was very curious. At first we came to a beautiful meadow, and after it we came to a place that inspired a bit of a mystical mood. We even lost our way a little bit, but we quickly found where we needed to go next, and after getting to the road, we headed down. Here we collected wrinkles on both sides. Cars rarely pass here, so it doesn't affect the mushrooms.

View towards the estate

When we got back to the estate, we were just in time for the guests to arrive, so we started a feast, interesting people and interesting conversations. After this event, we walked around and I took some photos.

Everyone is happy for spring

On the third day, the weather was beautiful and sunny. We did a little housework, and then we set up a table in front of the gate to the yard and made a fire to cook meat. Volodymyr came to pick us up, but we didn't go home right away, and we all sat around the table and talked about various interesting topics, from time to time "fighting off" the herds of goats that were trying to steal something from the table.

Grazing

That's where we spent those wonderful days in an incredibly beautiful place. We wish we could have stayed here longer, but we know that we will definitely come back to these fabulous places soon.

Mamai. By Oleksandr Kravchenko

This forest is alive. He has kind eyes.
The winds are making noise in his head.
Old snags like shaggy scarecrow,
write the chronicle of silence in the grass.
Oak Nestor looks through his fingers
at the white waltzes of joyful birches.
And a sleepy mushroom in an emerald jacket
drank in the rain and grew in a day.
The crimson sun in the twilight of the forest
shows a movie through the clouds,
and somewhere on a stump under a gray pine tree
bears are playing dominoes.
Small lakes sparkle gently,
and the clouds cradle tired thunder.
Let's go talk to the forest,
and then I can talk to people.
Lina Kostenko, This Forest is Alive

Old snags like shaggy scarecrow