Велопрогулянка по гриби | Bike ride for mushrooms [UA/EN]

На відміну від вересня, жовтень все ж таки вирішив подарувати тепло та сонячні дні, чим ми й вирішили скористуватися. Запланували поїхати у ліс, який знаходиться поруч з селом, яке знаходиться неподалік нашого міста. Зібрали всі потрібні речі, встановили дитяче велокрісло та й по обіді виїхали на прогулянку. Поїхали у напрямку місцевості, яка у нас називається Березівка, колись це було окреме село, але з часом, у 1957 році, увійшло у межі міста. А потім, трішки не доїхавши до адміністративних меж міста, звертаємо направо, де починається те що я полюбляю — путівці. Це місце цікаве тим, що шлях наш йде по місцю, де знаходиться насип, який робили для того, щоб колись зробити залізничну дорогу до нашого міста, але цим планам не судилося втілитися.

Перед першою світовою війною було в пляні побудувати до Ржищева залізницю. У деяких місцях було пороблено насипи для залізниці, зроблено цементові підпори для мостів, де вони були потрібні. Навіть було розібрано велику кількість домів куди проходив плян будови залізниці. Перша світова війна припинила заходи в побудові залізниці, а після того пройшло вже 55 років, а Ржищів ще не має залізничного сполучення.
Петро Поржи-Олексієнко, "Ржищів над Дніпром"

Розріз у насипу, де колись мала бути залізниця

На початку вирішили відвідати ту частину лісу, у якій ще не бували. Безліч разів проїжджали повз це місце, але тільки зараз вирішили звернути на дорогу для якої зробили розріз у насипі. Проїхавши повз нього ми опинилися просто на полі, далі ніяких доріг. Але врожай вже зібрано, тому ми можемо їхати далі просто полем.

Перший улов

Обабіч лісу росло безліч ваточника сирійського, який є інвазійним видом в Україні. У нашій місцевості він вже захопив безліч місць, але все ж таки важко оминути його о цій порі, щоб не зробити фотографію.

Ваточник сирійський

У цьому місці ми довго не вешталися, тому як у планах було відвідати ще один ліс. Але походивши по краю лісу в улов попалися рядовки фіолетові та дощовики їстівні. Можливо ще б трішки походили в цій місцевості, але Софія почала наполягати на тому, що вона особисто має плани кататися на велосипеді, а не збирати гриби. 🙃

Натяк на те, що час їхати далі

Тому ми повертаємося до дороги, й прямуємо далі до села Кузьминці. Проїхавши трішки селом, ми повертаємо в сторону від села та вже не їдемо, а пхаємо велосипеди під гірку по путівцю, який йде поміж полів під гору.

Десь у лісі

В наступній нашій локації ми вирішуємо з Софією влаштувати посиденьки, сьогодні день чудовий і сонячний, а тому є бажання посидіти десь на природі та помилуватися нею. Звідси не чути сирен, які б мали пролунати у разі повітряної тривоги, та й мій додаток на мобільному телефоні не показав ніяких тривог. Проте я досить чітко почув два вибухи, які були десь дуже-дуже далеко. Піднявся, щоб оглянутися, але нічого не побачив, отже це було десь далеко.

Наші посиденьки

В цьому місці ми вже не перший рік збираємо рижики, а тому Оля очікувано повертається з цими грибами з лісу. У кожного любителя грибів є свої улюблені місця, де він кожного року перевіряє ті, чи інші гриби. Такі місця, звісно ж, є й у нас.

Рижики

День почав наближатися свого кінця, а тому ми почали збиратися, щоб засвітла повернутися додому. На шляху від лісу, ми помітили сарну, яка побачивши нас почала тікати. Вона відразу пропала з виду, а тому ми трішки надавили на педалі та вискочили на іншу дорогу, з якої було чудово видно як сарна поплигала по полю до іншого лісу.

День завершується

Unlike September, October still decided to give us warmth and sunny days, which we decided to take advantage of. We planned to go to the forest, which is located next to the village, which is not far from our city. We collected all the necessary things, installed a child's bicycle seat and went for a walk in the afternoon. Furthermore, we went in the direction of the area, which was once a separate village but became part of the city in 1957. And then, a little before reaching the administrative boundaries of the city, we turn to the right, where the thing I love begins—field roads. This place is interesting because our path goes through the place where there is an embankment, which was built to build a railway road to our city, but these plans were not destined to come to fruition.

Before the World War I, it was planned to build a railway to Rzhishchev. In some places embankments were made for the railway, cement supports for bridges were made where they were needed. A large number of houses were even dismantled, where the plan for the construction of the railway passed. The World War I stopped activities in the construction of the railway, and 55 years have passed since then, and Rzhyshchiv still does not have a railway connection.
Petro Porzhi-Oleksienko, “Rzhyshchiv over the Dnieper”

A cut in the embankment where the railway should once have been

At the beginning, we decided to visit that part of the forest that we had not been to before. We drove past this place many times, but only now decided to turn onto the road, for which a cut was made through the embankment. After driving past it, we found ourselves in a field, with no further roads. But the harvest has already been harvested, so we can just drive on through the field.

The first mushrooms

On both sides of the forest grew plenty of asclepias syriaca, which is an invasive species in Ukraine. In our area, it has already captured many places, but still, it is difficult to pass by it at this time without make a photo.

Asclepias syriaca

We didn't hang out in this place for a long time because the plan was to visit another forest. But walking along the edge of the forest, we caught rows of clitocybe nuda and lycoperdon perlatum. Perhaps we would have walked a little more in this area, but Sofia began to insist that she personally have plans to ride a bicycle, and not pick mushrooms. 🙃

A hint that it's time to move on

Therefore, we return to the road and head further to the village of Kuzmyntsi. Having driven a little through the village, we turn away from the village and no longer drive, but push the bikes down the hill along the path that goes between the fields downhill.

Somewhere in the forest

In our next location, we decide to have a meeting with Sofia, today is a wonderful and sunny day, and therefore there is a desire to sit somewhere in nature and admire it. You can't hear the sirens that should sound in the event of an air raid, and my cell phone app didn't show any alarms. However, I heard two explosions quite distinctly, which were somewhere very, very far away. I got up to look around, but I didn't see anything, so it was somewhere far away.

Rest

This is not the first year that we have been collecting mushrooms in this place, and therefore Olga expectedly returns with these mushrooms from the forest. Every mushroom lover has his favorite places where he checks certain mushrooms every year. Of course, we also have such places.

Lactarius deliciosus

The day was drawing to a close, so we started packing up to get home. On the way from the forest, we noticed a roe deer, which, seeing us, began to run away. It immediately disappeared, so we're fast cycling and out onto another road, from which it was perfectly visible how the roe deer run across the field to another forest.

The day ends