Good afternoon, friends! Today I have something really special for you. You already know that I am from Ukraine, the country where I was born, raised, educated and have many sweet memories. Now my country is going through a brutal and bloody war, which is why I was forced to leave my home, family, friends, and, well, what can I say, I left my life there. And every time I decide to look at photos and videos of the pre-war period, tears come to my eyes. The bell-like laugh of my friends and the comfort of my parents' home remain the greatest happiness for me to this day. I am sure that one day I will see the news with the following message: "Dear Ukrainians, the war is over, you can come home." But when will that day come?

Months have passed, and I am still here, abroad, dreaming of returning to my native land. I am grateful to every country I have visited during the war, but there is nothing better than Ukraine for me.

October 1, 2021. Five months before the war. My friend and I came to the Kharkiv Zoo, which had just reopened after reconstruction. It was a real miracle; I had been waiting for the opening day of our Kharkiv zoo for so long. That day remained one of the brightest moments of the pre-war times for me.

Finally, we are here. Everything looks very modern and you immediately realize that the animals are now much more relaxed and comfortable here. The first animals we saw here were bears. To tell you the truth, since I was a kid, my parents took me to the zoo every year, so I'm not surprised to see such big animals anymore. But still, just look at these babies.

This is a black bullfinch. He has a rather spacious cage where he feels very well. Employees take care of the animals and provide them with everything they need for a quality life. We were even "lucky" to see the leftovers from dinner...

And here are two lynxes hiding, you should have seen them cuddling each other. And pay attention to this space! I was very pleasantly surprised by the new "homes" of the animals. People created the most similar conditions for animals that they would have in the wild.

It was also a nice bonus to see a pond with its small inhabitants - ducks. There is even a small island with a house for them.

Alligators and a hippo live in a specially equipped room. And I can say for sure that they feel very comfortable here.

This animal is called a mara, this species is common in Argentina. They are very cute and somewhat look like capybaras and hares. Again, you can tell by their behavior that the animals like it here.

And the most interesting thing is the exotic. Lemurs, an elephant, a giraffe - this is something that really surprises. These are extremely interesting and beautiful animals. I've always enjoyed watching them: how do they behave in their environment?

By the way, a little further on, we met camels and I couldn't resist taking a bunch of photos with them. I think it turned out pretty well.

Of course, the zoo has a food court where you can relax a bit and drink coffee, as we did. It turned out that the coffee here is very tasty!

And these photos show the exit from the zoo and the view from the nearby bridge. It was an incredible sunset.

And while I was writing this post, I even forgot about the war for a while... Such valuable memories make you happy even in the most difficult times. I hope that soon I will have the opportunity to see the Kharkiv Zoo again, because this place is connected with my childhood. So, friends, I'm saying goodbye to you until the next post. Take care of yourself and your loved ones, appreciate every minute of your life and always choose kindness. Have a good mood, see you soon, friends!

UA

Доброго дня, друзі! Сьогодні я підготувала для вас дещо дійсно особливе. Ви вже знаєте, що я родом з України, у цій країні я народилася, виросла, отримала освіту та маю багато теплих спогадів. Зараз у моїй країні жорстока та кривава війна, саме через це я була вимушена лишити свій дім, сім’ю, друзів та, що там казати - я лишила там своє життя. І кожен раз, коли я вирішаю переглянути фото та відео довоєнного часу - зʼявляються сльози на очах. Дзвінкий сміх друзів та затишок батьківського дому - це залишається найбільшим щастям для мене й досі. Я впевнена, що одного дня я побачу новини із наступним змістом «Дорогі українці, війна закінчилася, ви можете повертатися додому». Але коли цей день настане?..

Минули місяці, а я ще досі тут, закордоном, мрію про повернення до рідної землі. Я вдячна кожній країні у якій я побувала за час війни, але нічого кращого за Україну для мене бути не може.

Перше жовтня, 2021 рік. Пʼять місяців до війни. Ми з подругою приїхали до міського зоопарку, що ось-ось відкрився після реконструкції. Це було справжнє диво; я так довго чекала дня відкриття нашого харківського зоопарку. Той день лишився для мене одним з найяскравіших моментів довоєнних часів.

Нарешті ми тут. Усе виглядає дуже сучасно і одразу розумієш, що тваринам тепер тут набагато просторіше та комфортніше. Першими серед тварин, яких ми побачили тут - ведмеді. Правду кажучі, з самого дитинства кожного року батьки водили мене до зоопарку, тому я вже не дивуюся, коли бачу таких великих звірів. Але ж все таки, просто подивіться на цих малюків.

Тут мешкає шуліка чорний. В нього доволі простора клітка, де він себе дуже гарно почуває. Працівники піклуються про тварин та надають їм усе необхідне для якісного життя. Нам навіть «пощастило» побачити залишки від вечері…

А тут сховалися дві рисі, ви би тільки бачили як вони обіймали один одного. І зверніть увагу на цей простір! Я була дуже приємно здивована новими «домівками» тварин. Люди створили максимально схожі умови для тварин, які вони мали б у дикій природі.

Також приємним бонусом було побачити пруд з його маленькими мешканцями - качками. Тут навіть є маленькій острів, на якому встановлений будиночок для них.

У спеціально обладнаному приміщенні мешкають алігатори та бегемот. І я можу сказати точно, що вони тут почуваються дуже комфортно.

Ця тваринка зветься мара, цей вид поширен в Аргентині. Вони дуже милі, та чимось нагадують капібар та зайців. І знов таки, по їх поведінці можна сказати, що тваринкам тут подобається.

Ну і найцікавіше - екзотика. Лемури, слон, жирафа - це те, що дійсно дивує. Такі надзвичайно цікаві та гарні тварини. Мені завжди подобалось спостерігати за ними: як вони поводяться у своєму середовищі?

Доречі, трохи далі, ми зустріли верблюдів і я не змогла стриматися і не зробити купу фото з ними. Я вважаю, що вийшло досить непогано.

Звичайно, на території зоопарку є фудкорт, де можна трошки розслабитися та випити кави, як це зробили ми. Виявилось, що кава тут дуже смачна!

А на цих фото вихід із зоопарку та вид з мосту, що знаходиться поряд. Це був неймовірний захід сонця.

А поки я писала цей пост, я на якийсь час навіть забула про війну… Такі цінні спогади роблять тебе щасливим навіть у найтяжчі часи. Я сподіваюсь, що незабаром знов матиму змогу побачити харківський зоопарк, бо це місце пов’язано с моїм дитинством. Тож, друзі, я з вами прощаюся до наступного посту. Бережіть себе та своїх близьких, цінуйте кожну хвилинку свого життя та завжди обирайте добро. Гарного усім настрою, до зустрічі, друзі!