Світ за рогом: дві реальності одного дня

Привіт. Львів- місто контрастів, це я давно вже писала. І ось нова хвиля інформації. І що ще цікаво, що інформація саме про 4 липня, коли в мого сина день народження. Цього разу випало на суботу, як тоді коли я його народила.
Знайомий розповів про дорогий заклад ЕміліРезорт, де відпочивають заможні люди Львова і Дніпра. Мій знайомий - артист, скрипаль тому і був там через виступ. Лише вхід 1000 гривень, щоб бути серед "обраних". Парковка 150 гривень година і вся зайнята. Навколо іномарки, по його словам, яких ще не має в салонах Європи, але вже є на українських номерах. Дівчата з губами, віями і тупими мордами, все з його слів. А як він це показував, то я щиро сміялася. Я радію, що є чоловіки, які відкрито можуть сказати, що ці наколоті губи і нарощені вії- це не гарно- це масмаркет. Панує світ, де нав'язується стандарт "штучної краси". Комусь потрібна картинка, цим нас годують щодня: схудни, фарбуйся, губи, брови, нігті, зуби. Жінок вибирають як коней.
А ще..... було представлення чи то мазераті, чи то ще якийсь елітний автомобіль.
І це все під час війни....
Хоча, Я зробила свій хід для контрасту і розповіла, що після дня народження з Максимом поїхали на волонтерський вечір в Стрийський парк. Там було мало людей, але то були мої люди, щирі, добрі, ідейні.

Насправді я забула про це через усі ті приготування, але побачила сторіс Оксани Мухи. Там в парку я змогла її обійняти, подякувати за нагадування, насипати компліментів і зробити селфі.
-От я завжди отримаю компліменти, коли сама фарбуюся, радісно сказала вона своїй помічниці.
-Ви справді чудово виглядаєте, відповіла та.
Ми купляли напої, їжу, купили номерок лотереї. Хоча нічого не виграли, але я точно знаю ці люди з Ейпріл усі кошти надсилають туди, де це найбільше потрібно.

Я помітила як в той час бабуся гуляючи в парку з внуком кидає 50 гривень у скриньку, бо хлопці військові, гарно співають. В мене радіє серце, бо саме ці люди і діти мають жити в Україні без війни!
-В мене інша історія. - відповідала я знайомому.
Він похитав головою і з новою хвилею розповідав про ті надуті губи і елітні авто.

"Доки десь презентують чергову іграшку за мільйони, у нашому парку лунає пісня військових, а бабуся віддає свої останні 50 гривень — не тому, що має зайві, а тому, що це єдиний спосіб сказати "дякую" за те, що вона взагалі може спокійно гуляти з онуком."- Подумала я.
Отак ідеш і за рогом ховається цілий світ.....