Родинне дерево нашого роду.
Привіт усім. Знаєте, що я найбільше люблю в навчанні сина? Так, саме люблю і захоплююся!
Це проекти і усі завдання пошуково-дослідницького напряму. І вкотре завданням було створити дерево роду. Якщо чесно це задають щороку з першого класу, але з різних предметів. Цього разу з історії. Чомусь наше попереднє родинне дерево після уроку вчителі забирали. Я не розумію цієї логіки, невже комусь потрібно це зберігати окрім нас.
Отож, вкотре ми зробили наше родинне дерево. Спочатку я вирізала з картону фігуру дерева, без креслень і без попередніх малюнків. Потім я наклала на нього структуру дерева з повітряного пластиліну: стовбур, гілки, зелені крона, плоди.
Основою для мене стало прислів'я "яблучко від яблуні не далеко падає". Тому я зобразила саме яблуню. Це ще й відсилка до мого яблуневого саду в Поникві. Максим був здивований і він не уявляв, що має вийти з цього всього. А як я маю синові пояснити, якщо це тільки існує в моїй голові?
Максим почав збирати інформацію про своїх предків по телефону, спілкуючись з обома бабусями. Між нами навіть тоді відбулася суперечка, бо я вважаю, що потрібно писати ще й професію і діяльність родича, а Максим на відріз не хотів цього описувати. Тому що вчитель історії сказав писати ПІП, роки життя, місце народження. Я змушена була погодитися. Хоча в моїй уяві наше родинне дерево символізує оцей ріст від минулого до майбутнього- нашого Максима і я хотіла щоб він побачив на кільки він має сильне коріння і інтелектуальну базу.
-Привіт бабусю, а розкажи мені про своїх батьків і батьків свого чоловіка. - Подзвонив він бабі Галі- матері мого колишнього чоловіка. Вона повільно йому пояснювала, а він все записував. Я раділа, що син так організувався з цим проектом.
-А розкажи мені якусь цікаву і історію про наших предків.
-Чайковські походять з Польщі, а потім якось опинилися в Козятині, де народився дідусь Станіслав, який потім став пілотом.
Я сказала синові, що коли він виросте, то зможе більш детальніше дослідити цю історію, витягнувши інформацію в архівах.
Батьки баби Галі- Йосиф і Марія, наче історія з біблії. Я знала це, але просто за непотрібності ця інформація загубилася в моїй голові.
А в моєї мами, бабусі Оксани- тато був з бандерівської родини, а мама з освічених Закревських.
Максим наклеював червоні яблучка з інформацією про родичів. І дерево було заповнене червоними плодами. Залишилося одне яблучко без інформації. Я запропонувала його наклеїти на стовбур як символ наших предків. За моїм задумом це дерево можна наклеювати на більші шаблони і додавати майбутні покоління.
Максим сказав, що колись його діти будуть писати таке родинне дерево, а я стану на ньому вже не мамою, а бабусею. Ось так все й відбувається, ми дорослішаємо і змінюємо свої ролі. Можливо я не була найкращою мамою, але я ще зможу бути хорошою бабусею.
Я щойно дізналася, що Максим отримав 12 балів і це дуже хороший результат. На уроці трохи розповів про нас, представив, як то кажуть доповідь. Дерево вчитель не забрав, мабуть діяв за моєю логікою. На місці вчителя, я б принесла дерево свого роду і розповіла б коротко якусь вражаючу історію.
А ще у вільний час я вишиваю такі маленькі символічні дерева з плодами.
Ось така в нас вийшла осіння середа.
Дякую усім за увагу і спокійного дня.
