Нова подорож до себе/ My Journey to Self. (Ua/En)

У цій новій подорожі я відчуваю дивне, але глибоке почуття гордості. Можливо, це не те, що прийнято демонструвати, але для мене кожне побачене й відчуте — це особисте відкриття. Мені затишно і добре наодинці з собою, і щиро кажучи, мені просто хочеться присвятити решту свого часу цьому стану. І тут виникає питання: де у моєму світі місце для чоловіка? Відповідь може здатися неочікуваною!
Існують жінки, які легко входять і виходять зі стосунків, знову і знову занурюючись у нові романи. Для мене ж кожен такий зв'язок вимагає чимало енергії та емоцій, залишаючи глибокий слід у душі. Саме тому я прагну залишатися з собою. Зверніть увагу, це не самотність! Я не вважаю себе самотньою, адже у суспільстві це поняття надто глобалізоване.

Якщо молоді люди вільно відмовляються від батьківства, то кожен з нас має право жити так, як йому комфортно, і з ким йому комфортно. Згадуючи минулі стосунки, я усвідомлюю, що вони часто вимагали постійних пояснень, прагнення бути кращою, ніж я є, ніби жити чужим життям, що з часом емоційно виснажувало.
Мені чудово самій! Я не хочу ні під кого підлаштовуватися, терпіти чужі звички чи ділити власний простір. Чому я пишу про це зараз? Тому що згадую свою нещодавню насичену липневу подорож до Італії і назад. Зараз ми у Словенії, а завтра будемо у Польщі. Я вільна! Мені не потрібно нікому звітувати чи виправдовувати свої вчинки.
Мої помилки не визначають мене; я це я, і ніхто інший. Я буду подорожувати далеко, буду мріяти широко, залишаючись собою. Я люблю своє життя! Моє життя — це життя наодинці з собою.

In this new journey, I feel a strange yet profound sense of pride. Perhaps it's not what's typically expected, but for me, everything I've seen and felt has been a personal discovery. I feel comfortable and at peace with myself, and frankly, I just want to dedicate the rest of my time to this state. And that begs the question: where in my world is there room for a man? The answer might surprise you!
There are women who easily enter and exit relationships, diving into new romances again and again. For me, each such connection demands considerable energy and emotion, leaving a deep imprint on my soul. That's precisely why I strive to remain with myself. Note, this is not loneliness! I don't consider myself alone; this concept is far too globalized in society.
If young people freely choose to forgo parenthood, then each of us has the right to live as we please, and with whom we please. Recalling past relationships, I realize they often required constant explanations, a striving to be better than I am, as if living someone else's life, which over time emotionally exhausted me.
I'm perfectly fine on my own! I don't want to adjust to anyone, tolerate other people's habits, or share my own space. Why am I writing about this now? Because I'm recalling my recent eventful July trip to Italy and back. We're currently in Slovenia, and tomorrow we'll be in Poland. I am free! I don't need to report to anyone or justify my actions.
My mistakes don't define me; I am who I am, and no one else. I will travel far, I will dream big, all while being myself. I love my life! My life is a life with myself.