Next stop — August./ Наступна зупинка — Серпень.(En/Ua)

Hello everyone, right now we are jumping into the last summer carriage that will rush us into autumn. There is still time to bask in the sun, swim in the water, listen to nature, and not regret what cannot be changed anymore.
The path has been walked, and it's too late to look back and change things.
My knight's move has been made: I put my sensitive poems to music. It's an incredible duet — my words and an AI melody. They create an atmosphere where I realize I truly lived through the feelings I wrote about. I am awed by the scale and scope of the piece that is coming out.
You could hire musicians, rent a studio, and hold long rehearsals... But here, on your phone, it just takes a few touches — and it plays, and it sings.
From my latest songs, I found out that I am a rocker after all, or maybe indie rock. For some reason, this music made me want to let loose like we used to at parties in "Lialka" or to "Perkalaba" at the Shypit festival. Yes, those were good times.
My kumy (close friend/godmother) finally changed her profession. And she told me today that she is doing what she loves, that the clients and the salon owner are satisfied, and that everything is coming together better and faster for her. My dear, she is such a smart cookie, I am so proud of her!
And these past few days, I was doing what my soul desires: I was making motanka dolls and listening to my songs.
And my mom once again devalued what I love so much: "Well, AI is singing, not you."
But it's my soul that is singing, tearing apart with drums, crying with a violin, and laughing with a guitar all at once!
There is no turning back. We pave our route forward, change it, and improve it, or maybe we can stop forever.
Everything will be fine when we listen to our hearts.
Don't think — just do!
August — a stop for the brave!

Привіт усім, саме зараз ми застрибуємо в останній літній вагон, який домчить нас у осінь. Ще є час, щоб поніжитися на сонечку, поплавати у водоймі, послухати природу і не жалкувати про те, чого вже не змінити.
Шлях пройдено, а обертатися і змінювати щось уже пізно.
Мій хід білим конем зроблено: я поклала свої чутливі вірші на музику. Це неймовірний дует — мої слова і AI-мелодія. Вони створюють атмосферу, в якій я розумію, що прожила ті відчуття, про які писала. У мене викликає захват масштаб і об'єм твору, який виходить.
Можна винаймати музикантів, приміщення, проводити довгі репетиції... А тут у телефоні всього кілька штрихів — і грає, і співає.
З останніх пісень я дізналася, що я таки рокерша, чи то інді-рок. Чомусь мені під музику хотілося відірватися, як колись на вечірках в «Ляльці» чи під «Перкалабу» на фестивалі Шипіт. Так, це були гарні часи.
Моя кума таки змінила професію. І вона сказала сьогодні мені, що робить те, що їй подобається, що задоволені клієнти і власниця салону, що їй усе краще і швидше вдається. Моя хороша, вона така розумничка, я так пишаюся нею!
І я робила цими днями те, що мені до душі: крутила ляльки-мотанки і слухала свої пісні.
А моя мама знову знецінила те, що мені так подобається: «Ну це ж ші співає, не ти».
Та це моя душа співає, розривається барабанами, плаче скрипкою і гітарою сміється водночас!
Назад дороги немає. Ми прокладаємо свій маршрут уперед, змінюємо його і удосконалюємо, а можемо зупинитися назавжди.
Все буде добре, коли ми будемо слухати своє серце.
Не думай — дій!
Серпень — зупинка для сміливих!