​I don’t wait for spring. I create it./ Я не чекаю весни. Я створюю її. (En/Ua)

​Hello everyone. Today, a woman was telling me how much she wanted to feel spring, how she was waiting for the warmth to bring her something extraordinary, and then she wished me a magical spring moment.
And I looked at my desk.
I don’t wait for spring. I create it!

​Do you know how my every morning begins? I step out onto the balcony, breathe in the air, and gaze at the sky. It is different every time, yet it always gives me a hint of the day's "tonality." Today, the sun swept away the cloudy dust, and the birds on the antenna of the neighboring building put on a real concert. Pigeons, magpies, sparrows — all this chirping reminds me that life doesn't stop for a single second.
​Once, I heard a strange sound in the sky. Looking up, I saw three formations of cranes. Right before my eyes, they merged into one large, powerful V-shape and disappeared over the horizon. They were returning home. Once, I also made the decision to return home — to my essence, to my inner silence. And it was my best decision ever.
​If yesterday the sky painted sweeping feathers, today a gentle "swan down" is scattered over the city. Even the sky feels the softness of the atmosphere in my surroundings.

​I look at how five paper flowers have bloomed on my desk, how a pot of deep pink primrose appeared from somewhere, and how a single, lush ostrich feather is frozen on a cosmic canvas — a symbol of weightlessness and freedom. This multifaceted desk is my own universe, my masterpiece of the day.
​This workday was another "ordered chaos." And while for some, an office might feel like a cage, for me, it is my own aquarium where I know how to swim, create, and share positive energy.
​Spring is not a date on the calendar. It is a state of mind when you choose light, creativity, and the opportunity to simply be yourself. In harmony with the sky, with people, and with your own heart.

​

Привіт усім. Сьогодні одна жінка розповідала як їй хочеться відчути весну і як вона чекає, що весна принесе їй тепло і ще щось надзвичайне, а потім вона побажала мені чарівного весняного моменту.
І я подивилася на свій робочий стіл.
Я не чекаю весни. Я створюю її!

​Знаєте, як починається кожен мій ранок? Я виходжу на балкон, вдихаю повітря і розглядаю небо. Воно щоразу інше, але завжди дає підказку на тональність дня. Сьогодні сонце розчистило хмарний пил, а птахи на антені сусіднього будинку влаштували справжній концерт. Голуби, сороки, горобці — увесь цей щебіт нагадує про те, що життя не зупиняється ні на мить.
​Одного разу я почула в небі дивний звук. Піднявши очі, я побачила три ключі журавлів. Прямо на моїх очах вони об’єдналися в один великий, потужний ключ і зникли за горизонтом. Вони поверталися додому. Колись і я прийняла рішення повернутися додому — до своєї суті, до своєї внутрішньої тиші. І це було моє найкраще рішення.
​Якщо вчора небо малювало розмашисті пір’їни, то сьогодні над містом розсипаний ніжний лебединий пух. Навіть небо відчуває м'якість атмосфери в моєму оточенні.
Я розглядаю як на моєму столі зацвіли п’ять паперових квіток, звідкись узявся горщик з первоцвітом насиченого рожевого кольору, а на космічному полотні застигла одна страусина пишна пір’їна — символ невагомості та свободи. Цей багатогранний стіл - мій власний всесвіт, мій шедевр цього дня.
Цей робочий день був ще одним впорядкованим хаосом. І хоч для когось робоче приміщення це клітка, то для мене це мій власний акваріум, в якому я вмію плавати, творити і надсилати позитивні вібрації.
Весна — це не дата в календарі. Це стан душі, коли ти обираєш світло, творчість і можливість просто бути собою. В гармонії з небом, з людьми і з власним серцем.