Black Pitchers. #monomad challenge. Чорні глечики. (En/Ua)

​Hello everyone, today I visited Gavaretchyna once again. This is a place where unique black-smoked ceramics are created. Right now, it’s that time when nature is getting ready to step into autumn. I can feel the scent of clay, human labor, and an unspeakable love for this region. How else can you explain that this tradition has survived through the centuries, passed down from generation to generation, and continues its life on the tables of thousands of Ukrainians? Yards, windowsills, and rooms of many houses are decorated with pitchers that can no longer serve as kitchenware, and therefore get a new life as decor.
​And you know, pitchers are just like human souls. Ivan the potter skillfully crafts a raw piece from cl⁹ay, lets it dry, and then places it in a special kiln. Inside the kiln, the clay glows bright red. Yet not every pitcher can withstand such an extreme firing temperature.
​Just like people, we are all different; we all go through our own kiln and trials by fire. Someone might crack, someone might break or chip. But the most important thing is that after going through this entire difficult path, what matters most is what the pitcher is filled with.

This is my entry for the #monomad challenge.

​Привіт усім, сьогодні я вкотре відвідувала Гавареччину. Це місце, де створюється унікальна чорнодимлена кераміка. Зараз такий час, коли природа готується зробити крок в осінь. Я відчуваю тут запах глини, людської праці й невимовну любов до свого краю. А як інакше пояснити те, що ця традиція пройшла крізь віки, передавалася з покоління в покоління і продовжує своє життя на столах тисяч українців? Подвір'я, підвіконня, кімнати багатьох будинків прикрашені глечиками, які вже не можуть служити як посуд, тож отримують нове життя як декор.
​І знаєте, глечики — теж як людські душі. Гончар Іван вправно виготовляє з глини сиру заготовку, дає їй підсохнути, а потім ставить у спеціальну піч. У печі глина розжарюється до яскраво-червоного кольору. Та не кожен глечик витримує таку екстремальну температуру випалу.
​Як і люди, ми всі різні, всі проходимо власну піч і випробування вогнем. Хтось може тріснути, хтось розбитися чи нащербитися. Але найголовніше — пройшовши весь цей складний шлях, важливо те, чим глечик буде наповнений.

My personal reflections on life, family, and the choices we make. Written in my native Ukrainian, translated and adapted into English for the Hive community with the help of an AI assistant. Photos taken on my personal smartphone during this meeting. Photos from my personal gallery on my phone were used. Thank you for your attention and visit.