August Market: Sunflowers and Honey./Серпневий ринок: соняшники і мед. (En/Ua)
Hello everyone. Stepping away a bit from deep philosophy — these summer evenings are all about rest. In each such evening, small hopes for tomorrow are born.
Sometimes it's not physical work that tires me out, but rather multitasking. I make my own plan in my virtual processor. And then my son, parents, neighbors, accidental encounters get inserted in between all of that, and my internal logistics kick in regarding the importance of completing this or that task. Sometimes I help others more, sometimes I try to do something for myself.
Today, before work, I decided to go through the Pryvokzalny Market.
At the entrance, a neat-looking man was selling "paperivka" apples and honeycomb. He talked so nicely about bees, about honey... He smelled like honey, pleasant and calm. While a woman was thinking, I chose my apples and, as it turned out, bought honey.
— Here is your honey, and the apples are a gift for you.
— Thank you, I'm very pleased.
— This is real honey from my apiary, healthy and delicious, you'll be satisfied.
I also wanted some blueberries. I walked the entire market. From the stalls, female vendors shouted sharp things, swearing brazenly.
"Well, I'm definitely not buying from those," I thought and approached the woman from whom I buy greens and salad for my guinea pig.
— Do you have blueberries? I walked all the way across the market to you.
— Yes, I do. — She recognized me with a smile and scooped a small container of blueberries, carefully sorting out rotten and damaged berries.
— Tell me, are you not from around here, I can hear it in your speech?
— I'm from Odesa, we moved here.
— And what is your name? I'll tell my son to come to you for greens later.
— Tanya, — she replied with a smile again.
— And can I get some of those interesting tomatoes too, to snack on at work?
— Yes, of course, I'll pour you some yellow cherry tomatoes on top, it'll be like sunflower seeds for you to munch on.
— Thank you so much, goodbye.
I took my packages and left, satisfied with the pleasant conversation and purchases. On the way to the exit, I also grabbed an armful of decorative sunflowers from a woman.
"Oh my! Nadiia with sunflowers and honey," I mentally escorted myself to work.
Every person we meet in life is either a gift, a test, or a punishment. And you never know at the beginning who you're dealing with. But you can be a morning sunshine to someone.
At work, I laid out my purchases and felt a bit sad and funny. I was like that grandma who has a few apples, a single tomato grown in the garden, cut some sunflowers and picked some blueberries, and went to the city market to sell them.
"Child, buy something from me..."
Привіт усім. Трохи відходжу від глибокої філософії — зараз літні вечори заповнюю відпочинком. У кожному такому вечорі народжуються маленькі надії на завтра.
Іноді мене втомлює не фізична робота, а якраз багатозадачність. Я складаю власний план у своєму віртуальному процесорі. А потім мій син, батьки, сусіди, випадкові зустрічі вносяться поміж того всього, і тоді спрацьовує моя внутрішня логістика про важливість виконання того чи іншого завдання. Іноді я більше допомагаю іншим, іноді намагаюся щось зробити для себе.
Сьогодні перед роботою вирішила поїхати через Привокзальний базар.
При вході охайний чоловік продавав яблука «паперівку» і мед у сотах. Він так гарно розповідав про бджіл, про мед... Він пахнув медом, приємний і спокійний. Поки жінка думала, я вибрала собі яблука і, як виявилося, купила мед.
— Ось ваш мед, а яблука вам у подарунок.
— Дякую, мені дуже приємно.
— Це справжній мед із моєї пасіки, корисний і смачний, ви будете задоволені.
Ще захотілося мені лохини. Я пройшла весь ринок. З лавок викрикували продавщиці щось різке, нахабно лаючись.
«Ну, в таких я точно не купуватиму», — подумала я і наблизилася до жінки, в якої купую зелень і салат для морської свинки.
— У вас є лохина? Я до вас через увесь базар пройшла.
— Так, є. — Вона з посмішкою мене впізнала і насипала пуделко лохини, бережно вибираючи гнилі й пошкоджені ягоди.
— Скажіть, а ви не звідси, я чую по розмові?
— Я з Одеси, переїхали сюди.
— А як вас звати? Я потім синові скажу прийти по зелень до вас.
— Таня, — знову з посмішкою відповіла вона.
— А можна мені ще такий цікавий помідор, я собі на роботі скуштую?
— Так, звичайно, я ще вам всиплю жовтих черрі, буде вам як «сємочки».
— Дуже вам дякую, до побачення.
Я взяла свої пакунки і пішла, задоволена приємною бесідою і покупками. Дорогою до виходу я ще прихопила оберемок декоративного соняшника в однієї жінки.
«Оце так! Надія з соняшниками і медом», — подумки проводжала себе я на роботу.
Кожна людина, яка зустрічається нам у житті, є або подарунком, або випробуванням, або карою. І ти ніколи не дізнаєшся на початку, з ким маєш справу. Але можеш бути для когось вранішнім сонечком.
На роботі я виклала свої покупки і мені стало трохи прикро і смішно. Я наче та бабуся, яка має кілька яблук, один помідор виріс на городі, нарізала соняшників і позбирала лохини, та й поїхала собі до міста на базар продати.
«Дитинко, купи в мене щось...»
My personal reflections on life, family, and the choices we make. Written in my native Ukrainian, translated and adapted into English for the Hive community with the help of an AI assistant. Photos taken on my personal smartphone during this meeting. Photos from my personal gallery on my phone were used. Thank you for your attention and visit.
