Вечір вже близенько

Сьогодні моє серденько полонило саме це фото. Одне. Лаконічно. Красиво. Ні, захоплююче. Такогш вечора не було вже давно, коли стихії наче змагаються між собою. Чого тільки не було - і дощ, і дощ з сонцем, і шалений вітер, що крутив хмари над землею так, ніби зараз ось ось випаде сніг чи град. І знову блиснуло сонце. А по східній частині вікон лиє дощ.

Ми тільки й встигали бігати з кімнати в кімнату на протилежних сторонах, щоб вловити примхливу погоду. А врешті, усе це зупинилося. Не знаю, хто там переміг в тих силах силенних, та мир настав. І доказом є ось цей міст - райдуга. Справжня дуга раю. Погляньте лишень, як світло відбивається від будинку в далечіні. Наче світ звільнився від темряви. Народження надії, відродження віри в прекрасне майбутнє. Це фото зробило мій день і вечір. Що скажете ви?