Колорит українського села / The color of the Ukrainian village (Ua-En)

Колорит українських сіл дуже різний, інколи ти навіть не помічаєш, як дух і звичаї наших прадідів вирує навколо нас. В одне з таких сіл, де в кожному будинку топлять обмазану глиною грубку, а воду набирають з глибоченного колодязя, в який навіть паморочливо заглядати, ми вчора і побували.

The color of Ukrainian villages is very different, sometimes you don't even notice how the spirit and customs of our great-grandfathers rage around us. Yesterday, we visited one of these villages, where a clay-coated stove is used in every house, and water is collected from a deep well, which is dizzying even to look into.

З першого погляду це звичайне українське село попід лісом, де зранку до смерканку трудяться люди. Та якщо придивитись ближче - стіни кожної з них викладені давнім багаторічним ракушняком, давні піщані дороги, по яких й досі їздять вози, а біля кожної хатки - дерев'яна стайня.

At first glance, this is an ordinary Ukrainian village under the forest, where people work from morning until dusk. But if you take a closer look, the walls of each of them are lined with old perennial sedge, ancient sandy roads on which carts still travel, and a wooden stable near each hut.

Кожна вулиця в селі знаходиться понад схилами, наче гілка величезного дерева, і назва вулиці традиційно має назву прізвища родини, які проживають на ній. Як паравило, тут усі родичі, адже їхні дідусі чи бабусі були рідними чи двоюрідними братами і сестрами.

Each street in the village is above the slopes, like a branch of a huge tree, and the name of the street is traditionally named after the surname of the family that lives on it. As expected, everyone here is relatives, because their grandparents were relatives or cousins.

Між будинками немає парканів, адже родини мають спільні поля, які обробляють разом і допомагають один одному в усьому. Хоч і не заможні на вигляд, та доглянуті господарства. Привітність цих родин притягує, а краса природи наче заворожує.

There are no fences between the houses, because the families have common fields, which they cultivate together and help each other in everything. Although they are not wealthy in appearance, they are well-kept farms. The friendliness of these families attracts, and the beauty of nature seems to mesmerize.

Хоч я і мешкаю у місті, але при першій нагоді лечу в село, в це споконвічне царство краси, спокою, розміреності життя зі своєрідною життєвою філософію сільських жителів.

Although I live in the city, at the first opportunity I fly to the village, to this primeval kingdom of beauty, peace, measured life with a peculiar life philosophy of the villagers.