RE: Sad blogging story

Колись мені допомагало уявити собі, що я - це інша людина. Професійна, яка просто розподілить всі справи і буде їх робити одну за одною. Я підозрюю, що жити так постійно - то шлях до вигорання, і якщо можна собі дозволити відпочити, то краще набиратись сил.
Але разом із тим, я не вигораю в тому режимі, де перемикаюсь у стан робота, бо я з ним розділена в своїй уяві.

Мені близькі загалом почуття того, як важко зараз зібратись. Певний час мені допомогла ММОРПГ Albion Online, я і зараз продовжую грати, там графіка близька мені по стилю. Я просто сіла, вимкнулась в інший світ і десь з місяць інтенсивно пограла, розвивалась, будувала будівлі, зростала в навичках і в моїх бойових скілах. І тоді прям виринула необхідність розвиватись і в реальному житті і щодня зростати. І я повернулась в реальне життя в ресурсі. На певний час.