Павук #49 (Spider #49)

about 12 hours ago

UA	EN
Волохаті лапи павука чіпко трималися за шорстку деревину, а вісім очей, розкиданих по голові, уважно сканували простір навколо. Він був терплячим мисливцем, здатним годинами залишатися нерухомим, чекаючи на необачну жертву. Легкий подих вітру коливав сусідній зелений листок, але павук не ворухнувся. Його тіло було напружене, готове до миттєвого стрибка. Він відчував найменші вібрації, ледь чутні звуки – все це були сигнали, що могли сповістити про наближення обіду. Сонце прослизало крізь листя дерев, створюючи гру світла й тіні на корі. Смугасте забарвлення павука ставало то світлішим, то темнішим, ще більше ускладнюючи його виявлення.	The spider's hairy paws clung tightly to the rough wood, and eight eyes scattered across its head carefully scanned the space around it. It was a patient hunter, capable of remaining motionless for hours, waiting for an unwary victim. A light breath of wind swayed a nearby green leaf, but the spider did not move. Its body was tense, ready to leap at any moment. It felt the slightest vibrations, barely audible sounds - all these were signals that could signal the approach of dinner. The sun slipped through the leaves of the trees, creating a play of light and shadow on the bark. The striped color of the spider became lighter and darker, making it even more difficult to detect.