The Spring Is Raging / Вирує Весна

Усім привіт!
Погода по-справжньому втішає. Весна заявила про свої права і, щоб там не передавали найближчим часом синоптики, вона вже свого не поступиться.

Щойно потепліло, як на клумбі перед нашою терасою розквітнув перший первоцвіт. Така дрібничка, а скільки радості й надії вселяє ця тендітна квіточка.

Земля, всотуючи тепло теплих сонячних променів, щодня випускає зі свого лона паростки майбутніх нарцисів, тюльпанів, гіацинтів та крокусів.

Деякі з них, що посадила у грудні в горщики, вже розпустилися ніжним цвітом на підвіконні. Але, як на мене, найбільша магія — це щодня спостерігати, як у саду на клумбах пробуджуються цибулинки перших весняних квітів, як їхні тендітні паростки стають вищими, соковитішими, міцнішими. Люблю цей процес. Це як своєрідна медитативна терапія. Очікування на диво, чи навіть радше, — на нове життя, яке поступово прокидається від тривалого сну й неквапно розправляє свої нові крила. Власне, це очікування живить нашу мрію, бо з нею вирує Весна.

Попри емоції, які нині переповнюють моє внутрішнє єство радісним відчуттям приходу Весни, ловлю себе на думці, що в усьому іншому останнім часом стаю стриманішою, лаконічнішою. Менше витрачаюся на слова, більше — на дії. Бо того потребує час. Час, який в одних випадках наче завмирає, перетворюючись на вічність і якусь застиглу невідомість, а в інших — несеться стрімголов на божевільній швидкості, і ти маєш якось навчитися маневрувати в цьому примхливому просторі різких змін, не спиняючись мислити послідовно і тверезо. Головне, аби ці зміни були на краще. І нехай у цьому допоможе Весна.