The First Snow. Weekdays of My Life / Перший сніг. Будні мого життя (En-Ua)

The first snow fell today. I noticed it at night, around three o'clock in the morning, from the window. Outside the window, everything was white — our garden, the roofs of our neighbors' houses, our forest. "How beautiful and quiet," - I thought, admiring the night view. But without a particular feeling of joy.

Сьогодні випав перший сніг. Я помітила його ще вночі, десь о 3 ранку з вікна нашої спальні, коли в будинку нарешті з'явилося світло. За вікном все було біле — наш сад, дахи будинків сусідів, наш ліс. «Як гарно і тихо», — подумала я, милуючись нічним краєвидом. Але без особливого відчуття радості. Хоча раніше появі першого снігу завжди раділа, як мала дитина.

In the morning, I quickly prepared breakfast and coffee. Just I turned off the stove, and the light in our house disappeared in a second. A blackout has begun again. "How brilliantly I calculated the time," I thought. And we sat down to breakfast.

Зранку швидко приготувала сніданок і каву, аби встигнути до чергового відключення світла. Щойно вимкнула плиту, і за секунду в будинку воно зникло. «Як ювелірно я розрахувала час», — подумала я. І ми сіли снідати.

After the last sip of coffee, I heard an air alarm. Again, I faced a dilemma. Should I go to Kyiv or wait? Today, I decided to wait.

З останнім ковтком кави надійшло сповіщення про повітряну тривогу. І вчергове постала дилема: їхати на Київ вже чи зачекати на відбій? Сьогодні я таки вирішила зачекати.

11:00, I receive a notification on my smartphone about the cancellation of the air alarm. I get dressed, go outside, and get into the car. A little snow is flying in the air, but I'm in a bad mood.

11:00, відбій тривоги. Вдягаюся, виходжу надвір і сідаю в авто. Холодно, в повітрі кружляє дрібний сніг, але настрій геть якийсь кепський. «А в кого він зараз кращий?» — спитала я сама себе.

In Kyiv, the snow has almost melted, but I still found it on coniferous trees and green grass. I took a picture, turned off my thoughts, and went to the office. A delicious surprise was waiting for me in the office. One of my colleagues brought chocolate muffins to celebrate today's first snow. "This is so cute," I thought. Whether it's because today we have the lights in our office or because the chocolate lifts the mood, I felt my heart grow warmer. Thinking about it, I made myself some green tea.

У Києві сніг майже розтанув, але я ще застала його на хвойних деревах і на зеленій траві. Зробила фото, відключила думки, і на автоматі дійшла до офісу. А там на мене чекав смачний сюрприз, бо хтось із колег приніс шоколадні мафіни, аби відсвяткувати сьогоднішній перший сніг. «Це так мило», — подумала я. І чи то від того, що в нас в офісі є світло, чи то від того, що навіть від споглядання шоколад справді піднімає настрій, — я відчула, як на душі стало тепліше. Із цими думками я заварила собі зелений чай.

Thank you for reading my story!